Торги головного кремлівця з Україною та Заходом дуже нагадують пропозиції віддати те, чого у нього немає, в обмін на те, чого він не може взяти
Путінські інформаційні пропагандистські ресурси продовжують поширювати імперські наративи Кремля, видаючи їх за єдино можливий шлях до припинення війни між Росією та Україною. Так Інформаційне агентство Росії ТАСС передає: “Президент Росії Владімір Путін наголосив на необхідності виведення українських військ з Донбасу та Новоросії. Йдеться про повне виведення всіх військ України з Донецької та Луганської народних республік, із Запорізької та Херсонської областей. Є й інші умови, але це все – предмет для докладного розгляду під час можливої спільної роботи”, – сказав президент Росії на пресконференції за підсумками переговорів із прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном, говорячи про запропоновані раніше Москвою ініціативи щодо України”.
Як бачимо, нічого нового в Російській Федерації придумати не здатні. А ініціювання терористом номер один у світі Путіним “мирних угод” виглядає, як геополітичний оксиморон. Не дивлячись на те, яка мотивація стоїть за цим кроком російського диктатора: тиск з боку олігархів, Державної Думи, майбутній фінансовий колапс і девальвація рубля, чи неминучі поставки F16 до України.
Москва до останнього триматиметься за територію українського Криму, адже Путіну потрібен незамерзаючий порт, як база для військово-морського флоту Російської Федерації. А поклади корисних копалин та металів на Донбасі на трильйони доларів також є вагомим призом, який в Кремлі не хочуть випускати зі своїх загребущих рук.
Втім, те що він робить пропозиції, які є неприйнятними для України, свідчить, що він вже почав усвідомлювати, що програє війну. А також знає, які наслідки будуть, якщо він навіть потягнеться до ядерної зброї.
Отримавши додатковий вихід до Чорного моря після незаконної окупації Кримського півострова, Путін не може не розуміти, що наявність військових баз в Криму не дає, за ситуації, котра складається, жодних переваг. Адже на сьогодні ці бази стають зручними цілями для українських ракет і дронів.
Путін створив такий гримучий клубок протиріч, що навіть імітація напівпоступок з боку Росії не зможе йому нічим допомогти. Очевидно, що західні санкції добивають Російську Федерацію. Тому диктатор так хоче, щоб Сполучені Штати і Європейський Союз припинили нафтові, газові та банківські санкції проти Росії. Адже не дивлячись на те, що РФ за демпінговими цінами продає енергоносії Китаю та Індії, це ніяк не здатне компенсувати втрачений для Кремля енергоринок в ЄС. А БРІКС ніколи не замінить банківську систему США та Євросоюзу.
Наразі торги головного кремлівця з Україною та Заходом дуже нагадують пропозиції віддати те, чого у нього немає, в обмін на те, чого він не може взяти. До фальшивого перемир’я прагне лише та країна, яка програє. Якби Путін перемагав, його б не цікавили жодні спроби досягти обманного миру.
Не говорячи вже про те, що ця війна – демографічний кошмар для Росії. Крім того, московити, якщо зроблять спробу продовжувати війну в такому ж темпі, будуть повністю розбиті економічно та військово. А Китай – майстер довгої гри – вже готовий і чекатиме, щоб використати можливості, які після цього виникнуть з колишніми російськими територіями.
“Мирні ініціативи” Путіна схожі на те, коли сусід, який живе в особняку, нещодавно вибив двері вашого скромного будинку, викрав дітей, убив вашу дружину та її батьків, які жили з вами, і розтрощив ваш будинок. Однак він бачить щасливий кінець своєї бандитської спецоперації. Оскільки каже, що готовий розділити з вами ваш будинок в майбутньому, і цим досягти “миру”.
Намагання Москви нав’язати всім свої “хотєлки”, розбиваються об об’єктивну реальність. А вона є такою, що ніяких поступок кривавому агресору бути не може. Російська Федерація мусить вийти з усіх окупованих територій України, включно з Кримом, тим самим шляхом, яким вона й прийшла. А до того жодних хитрих угод, жодного умиротворення окупантів. Якщо ж Росія цього добровільно не зробить, то її потрібно добивати на всіх можливих напрямках.
Не важко помітити, що Путін і Кремль смикаються в різні боки, намагаючись приховати свій відчай. Ресурс міцності в Росії явно закінчується, і вони вже не можуть продовжувати далі підтримувати війну та утримувати країну на такому рівні, як це було раніше. Оскільки їхня економіка розвалюється. В Москві також побоюються, що їхні громадяни нарешті почнуть бачити крізь брехливу пропаганду та брехню Кремля те, якими нищівними є втрати їхніх терористичних військ на передовій.
Газпром, який до вторгнення в Україну був одним із найбільших у світі виробників нафти та газу, однією з перлин російської економічної корони та її найбільше джерело прибутку, тепер щодня працює з великими збитками. Війна нанесла страшної шкоди Російській Федерації, але деспот продовжує вигадувати нові абсурдні варіанти, які нібито здатні зберегти йому обличчя.
Те що зараз хоче Путін – це фактичне узаконення захоплення українських земель, під виглядом “мирної угоди”. Що прочитується дуже легко, умиротворення плюс відмова від територій та зменшення можливостей оборони України, щоб диктатору було легше під час наступного вторгнення. Погодитися, хоча б частково, на путінські умови, є нічим іншим, як дати йому просто виграти час.
Останнім часом штатні пропагандисти у РФ почали озвучувати кремлівську тезу, що, мовляв, не дивлячись на те, що комусь може не подобатися план Путіна, але неможливо добитися мирної угоди, зберігаючи все. Тому компроміс неминучий. Що в перекладі з путінської мови означає, ми готові тимчасово не зазіхати на інші території українського Півдня, якщо ви готові погодитися на те, що окуповані землі відійдуть нам.
Переходячи від одного невдалого блефу до іншого, Путін показує, що він вже втратив свою колишню хватку, і повторює в різних інтерпретаціях ті ж самі вимоги, які навіть не заслуговують на зустрічні пропозиції. А це вже багато про що говорить.
Його екстремістська позиція показує, наскільки він постарів і не здатен тепер адекватно оцінювати ситуацію, яку сам же й спровокував. Залишається питання: чи можна насправді довіряти угоді з Путіним? Історія показала, що його обіцянки часто мають прострочений термін дії, він ніколи не буде виконувати жодних угод, а його кінцевою метою залишається розширення впливу Росії будь-якими засобами.
Якщо розглядати ситуацію в перспективі на майбутнє, то саме Путін при владі став головною перешкодою для досягнення мирної угоди між Росією і Україною. З цього потрібно виходити Україні та Заходу плануючи домовляння з Москвою про завершення війни Росії з Україною.
Проте, не добитий Путін і не знищений до коріння путінський режим, в найближчому майбутньому обов’язково стане причиною нової, і, можливо, ще більш страшної і кривавої російсько-української війни.
