США та Франція насухо програють десятилітнє протистояння з рф у Африці. НАТО проґавило той момент, коли кремль маскувався під різними вивісками, і зараз на континент вже офіційно заходить російська армія. Альянс так і не затямив: бункерний не зупиниться доти, доки не отримає по лобі… Чи то в Африці, чи то в Україні.
Кремлівське сафарі в країнах «бананової демократії» розпочалося 10 років тому і перетворилося на грижу на тілі континенту: путін збирається розколоти Африку навпіл та контролювати ключові торговельні шляхи світу. Мета — конфронтація з Заходом, розкол між Глобальним Півднем і Заходом, — у контексті війни в Україні.
З часів розвалу СРСР московити вперше заглянули в Африку після анексії Криму через перші санкції Заходу: кремль тоді шукав нові джерела доходу. Починалося з добування золота, кошти з якого відмивалися в ОАЕ. Мільярд за мільярдом — і на континент зайшли флагмани путіноміки: «Росатом», «Газпром», «Русал» (алюміній), «Алроса» (діаманти) та «Ренова» (марганець). Також москва займає 40% континентального ринку зброї.
У 2017–18 роках путін вирішив змінити свою роль — з кримінального добувача корисних копалин на модератора місцевої політики. Так почався другий етап: зʼявилася військова мережа рф у Судані, Нігері, Лівії, Буркіна-Фасо, Малі, Центральноафриканській Республіці (ЦАР), Мадагаскарі. По країнах прокотилася низка переворотів, хоча офіційно заявлялося, що «их_там_нет».
Зараз розпочинається третій етап: кремль проштовхує свою політику
відкрито, не побоюючись реакції західних столиць та офіційно вводячи війська.
Зокрема, розглядається проєкт зведення у Судані військово-морської бази РФ, що дозволить контролювати Червоне море... через яке проходить третина світових контейнерних перевезень, та отримати «короткий» вихід до Індійського океану.
Інший проєкт — контроль над Центральною Африкою. Для цього слід політично колонізувати Чад — останню державу Сахелю, яка ще не потрапила в русофільський табір, попри сильний тиск. Сахель — група африканських країн, які є своєрідним містком між Сахарою та південними, родючішими землями.
«Усе, чого не вистачає Росії, — це Чад, щоб розрізати Африку на дві частини», —
Le Monde. Із Сахелю, до речі, дуже зручно «запускати» біженців, які веслами своїх гумових човнів нагрібатимуть гуманітарні проблеми ЄС.
До речі, слідом підтягується і «духовна» зброя від СЗР РФ: патріархат РПЦ посилив свій вплив на християнські громади в Африці, а Кіріл навіть створив Африканський екзархат. Оскільки російськомовних захищати не дуже вдається через їхню відсутність, там доведеться покровительствувати над російсько-православними — цей тренд закладено ще тисячу років тому Андрієм Боголюбським.
Рівно рік тому, після кончини Прігожина, «вагнери» скрізь, окрім Малі та ЦАР, замінені новим російським брендом — «Африканським корпусом». Оцініть тонкощі неймінгу: «Африканський корпус» — це назва армійського корпусу Вермахту, який діяв там під командуванням маршала Роммеля з 1941 по 1943 рік. Тоді як «Вагнер» походить від імені улюбленого композитора Гітлера, цю назву підібрав тодішній командир підрозділу Дмитро Уткін, на шиї у якого було нацистське тату Waffen-SS, — з ідеологічним скеруванням цих підрозділів усе зрозуміло.
Усі «бананові» досягнення бункерного упродовж останньої десятирічки — це результат його безкарності. Спершу США злякались «ескалації напруги» в Сирії, коли рашисти застосували хімічну зброю. Пізніше Макрону так кортіло догодити кремлю, що запустив рашистів 2017-го у франкофонну частину континенту.
Водночас країни НАТО не сприйняли кремлівської догми «росія не закінчується ніде». Хоч би що кремль загарбав, він не зупиниться... не зупиниться доти, доки не отримає по лобі… «Умиротворити» його неможливо ні в Африці, ні в Україні. Питання лише в тому, як це пояснити лідерам світової демократії.
