Потягом останніх тижнів світ раптово почав перейматися миром в Україні. Та мова радше про процес, а не результат: ключові бенефіціари завершення війни в нашій країні наразі не домовилися.
Найактивнішу «боротьбу за мир» влаштував Китай, втягнувши у неї більшість країн Глобального Півдня. Лідер КНР Сі Цзіньпін закликав до «створення сприятливих умов для політичного врегулювання війни в Україні».
Перед тим Китай озвучив свою — укорочену — версію мирного плану з 6-ти пунктів, яку одразу підтримала Бразилія, потім ПАР і, фактично, Індія. Спецпосланець Нью-Делі в цей момент гасає по країнах БРІКС, де товче воду в ступі, мовляв, світу потрібен мир. Далі політична «ступа» летить у кремль, де занепокоїться проблемами світової безпеки спільно з путіним, обговоривши сто разів обговорений план.
Не тільки Глобальний Південь, але й західні демократії «у миротворчому тренді». «Зараз настав момент для обговорення, як вийти із ситуації війни та прийти до миру в Україні, — сказав канцлер Шольц, додавши: росія повинна брати участь у наступному саміті миру".
Напевно можна сказати одне: такий поспіх виник тому, що світ поспішає завершити цю важку для всіх війну. Навіть можна назвати бажаний дедлайн — до кінця поточного року. Про це говорили дипломати, і навіть президент Зеленський після консультацій із Заходом казав: «…Ми можемо завершити гарячу фазу війни, ми можемо спробувати це зробити до кінця цього року... Ми хочемо це зробити». Очевидно, ця дата сформульована на непублічних зустрічах і тепер стала часовим маркером.
Та розмови про мир ще зовсім не свідчать про намір домовлялися. Радник президента США з питань нацбезпеки Джейк Салліван відвідав Китай, де говорив з лідером КНР Сі Цзіньпіном, зокрема й про Україну. Але точок дотику вони не дійшли.
Ключове питання — доля кордонів та майбутнє путіна. Пекін зацікавлений у збереженні нинішнього статусу кво кремлівського диктатора. Тому Сі просуває дуже загальну формулу миру, основою якої є припинення бойових дій (замороження війни по лінії фронту, як цього прагне рф), а також виступає проти контрнаступу ЗСУ на Курщині. Китай формально підтримує територіальну цілісність України, але вірити в щирість його слів дуже важко. США гарантовано підтримують цілісність нашої держави, а ось з інших питань у них розбіжності з КНР.
Про позицію Європи важко щось сказати. З одного боку, ФРН, наприклад, підтримує українську формулу припинення війни. З іншого боку, західні медіа пишуть, що канцлер ФРН нишком готує угоду, згідно з якою рф «миротворчо» зможе зберегти всі захоплені території.
Лише є проблема: отой влаштований поспіхом «мирний марафон» дуже подібний до протистояння мокрого з холодним, де змагання відбуваються в зовсім різних площинах і за різними законами фізики. Китайці прагнуть поторгуватися за сфери впливу та ресурси, а Захід шукає нового формату безпеки на континенті. Відтак, переможець у цьому забігу може визначитись випадковим чином, і не обовʼязково — справедливо.
