Тут інформаційними каналами понеслася новина про те, що сотні тисяч заяв про відмову від громадянства зараз лежать на розгляді, і дехто це вже називає кризою. На перший погляд, так, так воно і є - демографічна криза, але з іншого боку - очищення.
Людина, яка відмовляється від громадянства в найскладніший історичний період для її країни, коли йдеться про виживання самої нації, хто вона, якщо не ущербна плоть? Навіщо Україні такі «громадяни»? Щоб вони підпалювали автомобілі військовим? Підчікували групою людину у військовій формі в темному провулку і били її? Зливали окупантам геолокації і наводили ракетні удари? І при цьому постійно, щодня вимагали б від країни пільг, допомоги та інших благ. А після закінчення війни, саме ці суб'єкти намагатимуться пробитися в місцеві та державні ешелони влади!
Такі «громадяни» нашій країні не потрібні, і неважливо як, чи спливаючим баклажаном пузом догори в бурхливих водах Тиси, чи юридично оформленою відмовою від громадянства - це очищення від неблагонадійних прошарків і суб'єктів суспільства.
Було б ідеально, якби відмова від громадянства мала б для відмовників і низку побічних моментів, як-от сплата штрафу за те, що всі ці роки користувалася благами держави, а також заборона на повторне отримання громадянства. Адже, впевнений, коли закінчиться війна, а Україна стане інвестиційною Меккою, багато хто з хитрожопих захоче повернутися в лоно Батьківщини.
Але, паразити на тілі держави нам ні до чого.
А тому, що історія з баклажанами, що історія з відмовниками, це все плоди з одного й того самого дерева в саду... Дерева, що давало гнилі плоди, сморід від яких завжди був присутнім, витав між крон, але на нього намагалися не звертати увагу, поки в саду не почалася пожежа, і сморід неможливо було просто не помічати.
Після пожежі сад знову розквітне, але місця гниллю в ньому вже не повинно бути.
Слава Україні!
