В офісі українського президента цю статтю назвали маячнею, але чимало західних медіа в один голос розповідають про "мирний" тиск на Київ.
Стаття в британській Financial Times якраз наочно розповідає, що у наших партнерів в голові.
Західні дипломати та — дедалі частіше — українські офіційні особи приходять до думки, що суттєві гарантії безпеки можуть стати основою врегулювання шляхом переговорів: росія збереже де-факто, але не де-юре контроль над усією або частиною української території, яку вона зараз окупує.
Ні Київ, ні його прихильники не пропонують визнати суверенітет росії над 1/5 території України, незаконно захоплену з 2014 р. Це сприяло б подальшій російській агресії та серйозно підірвало б міжнародний правопорядок.
Передбачається мовчазна згода, що землі мають бути повернуті дипломатичними засобами в майбутньому… Здача землі для отримання членства в НАТО може бути єдиним виходом із ситуації, та для українців ця тема залишається табу, принаймні — публічно.
Відкрито обговорюється характер і час гарантій безпеки, які потрібні Україні для врегулювання: йдеться про прискорений вступ до НАТО. Але США проти виходу за межі статусу «майбутнє України в НАТО» та «вступ на незворотному шляху». Вашингтон побоюється, що надання гарантій взаємної оборони згідно зі статтею 5 договору НАТО залучить США у війну.
Та деякі союзники України кажуть: не повинно бути так. «Є способи вирішити це», — сказав Єнс Столтенберг, ексгенсек НАТО. Він нагадав, що гарантії безпеки США для Японії не поширюються на Курильські острови: чотири з них Японія вважає своїми, але вони контролюються росією після захоплення СРСР у 1945 р. Він також згадав про Німеччину, яка приєдналася до НАТО в 1955 році, незважаючи, що була розділена. «Коли є бажання, є способи знайти рішення», – сказав він.
Західнонімецьку модель для України у зовнішньополітичних колах обговорюють уже понад 18 місяців.
«Якщо буде демаркація, навіть адміністративний кордон, то ми можемо вважати [це] тимчасовим і прийняти Україну в НАТО на тій території, яку вона на той час контролюватиме», — сказав Петр Павел, президент Чехії.
Скептики побоюються, що «атлантизація» України може спровокувати ескалацію. Членство в НАТО гарантувало б суверенітет України та дозволило б їй слідувати своїм західним курсом, якому путін намагається завадити.
Мері Саротт, дослідниця холодної війни: Україна має визначити військовий оборонний кордон, погодитися не розміщувати на постійній основі війська чи ядерну зброю на своїй території, якщо їй не загрожує напад, і відмовитися від застосування сили за межами цього кордону, окрім випадків самооборони. Членство в НАТО за цими умовами було б представлене Москві як доконаний факт.
Велике питання, чи будуть США (не кажучи вже про їхніх європейських союзників), готові взяти на себе військові зобов’язання, необхідні для захисту України всередині Альянсу.
У той час, як Франція підтримала ідею швидшого вступу України до НАТО, канцлер Німеччини Олаф Шольц рішуче виступає проти, побоюючись, що його країна може бути втягнута в нову війну проти Росії.
У США адміністрація Байдена поки що відмовляється зрушити з місця прискорення вступу Києва. Чи ставилася б до цього інакше президент Камала Гарріс? Чи міг Дональд Трамп уявити західнонімецьку модель як частину запропонованої ним «угоди» про припинення війни?
На шляху Києва до НАТО ще багато перешкод. Але Заходу явно бракує стратегії перемоги України. Слідування західнонімецьким шляхом «було б набагато кращим для України та Альянсу, ніж продовжувати відкладати членство, поки Путін не відмовиться від своїх амбіцій в Україні або поки Росія не зробить військовий прорив. Цей шлях наблизив би Україну до безпеки, свободи та процвітання в умовах російської ізоляції — іншими словами, до перемоги».
