Російський диктатор ставить собі за мету витіснити американців з Європи та разом з китайцями домінувати на континенті. Це повністю вписується в трампівську стратегію MAGA, згідно з якою 47-мий президент США налаштований відмовитись від світового лідерства.
Найсумніше, що у бункерного та нового господаря Білого Дому збігаються оцінки спроможностей євроспільноти: вони обоє вважають їх «дрібними європейцями», і деякі експерти вже пророкують нову «Ялту», де путін з Трампом домовляться про побудову чергової Берлінської стіни… цього разу вже десь на Ла-Манші. Тобто нинішній кволий, беззубий ЄС в класичному своєму вигляді може потрапити у сфері інтересів Глобального Півдня.
«Ялта» повністю вкладається в сучасну економічну матрицю: Сполучені Штати в чергову каденцію Трампа збираються відмежуватися від світу високими загороджувальними митами, в тому числі — й від ЄС. Для кризової економіки єврозони це означає втрату одного з ключових ринків і звучить як смертельний вирок.
Тут на допомогу прийдуть Китай з його дешевими грішми, товарами, а мордор надасть енергетичний «соціальний пакет». Ми добре знаємо, наскільки важко злізала Європа з путінської газової голки, однак залежність від Китаю не менша: за даними Євростату, китайський імпорт в Європу удвічі перевищує експорт, і ситуація лише погіршується для Брюсселя: трампономіка поставить Європу в незручну розкаряку перед геополітичними кочівниками з Глобального Півдня.
З Трампом можна домовитися і про розділення Європи, і про розділення світу. Після нашої перемоги на полі бою, — Константин Малофеев, сука православна, пропутінський олігарх, спонсор війни.
Оті всі «шольци», політичні нащадки бабусі Меркель, заколисують себе ідеєю спільної економічної зони від «Лісабону до Владивостоку». Вони досі вважають, що подарувавши бункерному Україну, могли б уникнути великої війни. Їм не збагнути, що Україна — це ситуативне поле бою, на якому кремль пробує повернути світове домінування часів СРСР.
ЄС втрачає владу буквально на очах. Свіжий приклад — засідання БРІКС (клуб Бразилії, росії, Індії, Китаю та Південної Африки). На саміт прибув не лише президент Туреччини Реджеп Ердоган, але й генсек ООН Антоніу Гутерриш. Генеральний секретар в Казані, та ще й на підтанцьовках у Путіна та Сі, — це не тільки ляпас західному світові, але й флюгер, котрий показує напрямок і швидкість вітру. Дує він напевно вже не у вітрила ЄС.
Другий аргумент - перемога пропутінських «ультрас» в Європі: ультраправих та ультралівих. Тут йдеться вже не тільки про Угорщину, Словаччину, Нідерланди чи Італію: перемога Трампа може підштовхне інших крайніх — правих та лівих — у Європі.
У Трампа з путіним не менше причин і для чварів, але про це іншим разом: тут хотілось розповісти про їх стратегічну спорідненість, особливо в неприязні до Старого Світу.
