Я думала, що педагогічні плани і пости в стилі «відзначили 1000 днів незламності» — це інтернет прикол. Виявилось, що ні.
Замість того аби щось святкувати і змушувати дітей надягати пластикові віночки і китайські вишиванки — які навіть віддалено не нагадують історичний костюм — краще би пояснили дітям звʼязок між двома революціями та нинішньою повномаштабною війною. І чим перший етап її надихнув Путіна на другий.
Я багато спілкуюсь з молодшим поколінням і часто натрапляю на одну проблему. Про революцію 2014 умовно 20-річні знають дуже мало. Бо «тато і мама оберігали від розмов про насилля та політику». Помаранчевий майдан для них — це щось із мезозою.
Окремо варто визнати певні неприглядні речі.
1. Цінність не в хуліардах шлунків на ніжках, а в критичній масі людей, яким потрібна незалежність. Тільки на них і тримається кістяк.
2. Не знаю, хто там буде наступною політичною елітою, коли доживемо до перших виборів, але питання: як ми готуємось до наступної війни і позиціонуємо себе у світі — мають бути наріжними.
3. Кілька днів підряд люди тягають фото молодиків із нових окупованих територій, які пішли служити службу як строковики до Армії РФ. Чекайте їх через пару років уже як повноцінних окупантів — якщо вони не просто в окупації, а вливаються в ряди армії ворога, є питання до їх батьків і них самих. Все ж світ великий і наявність українського паспорта в шухляді дозволила скористатись новими можливостями навіть тим, хто наглухо сидів в ОРДЛО. І знаєте, що — краще хай їдуть на роботу в Німеччині ніж вирощують нових окупантів, які прийдуть кошмарити Дніпро і Харків, бо там «нацики».
4. Замість єбанутого святкування хоч 1000, хоч 1500 днів незламного опору — краще ретельніше пояснювати історію наших стосунків із РФ. І як ми це мертве болото вилюднили, дали йому форму і шмат власного літопису. Теж саме про культуру і літературу. Чи пояснював хтось, що середній вік митців нашого Розстріляного відродження — 34-37 років. Це той вік, коли людина лише стає тим, ким його задумала природа. Для чого це треба?
Аби не було вою за Пушкіним в тих містах, де РФ пачками вбиває дітей у спальнях.
