Харизма незламного лідера Зеленського уже не працює. Усе більше українців замислюється над тим, що новим лідером післявоєнного часу має бути людина, яка краще тямить у справах оборони та безпеки
Зараз у Зеленського лише третій рейтинг у країні — і ця ситуація тримається вже рік.
Чому більше не працюють вечірні відео та оливкові футболки?
Центр "Соціальний моніторинг" оприлюднив цікаву соціологію настроїв у суспільстві. І не встигли літери дещо охолонути — на горизонт вилізла Марʼяна Безугла з постами про "клоуна" Залужного.
А поплавило Марʼяну через цифри колишнього головнокомандувача ЗСУ в партійному та президентському рейтингах.
Якби нового гаранта українці обирали наступної неділі — уже в першому турі за Валерія Федоровича було б 42%, за Зеленського - 22%.
Такий розрив — це електоральна прірва. І його навряд чи вирівняє переписування історії під "1000 днів війни" та роздача "Вовиної тисячі" через листонош Укрпошти.
Що цікаво, озвучені цифри фактично повторюють непублічну соціологію, яку Банкова регулярно замовляє для розуміння настроїв суспільства.
Свіжа соціологія каже, що українці більше довіряють колишньому головнокомандувачу Збройних сил України, а нині послу України у Великій Британії Валерію Залужному, а також начальнику Головного управління розвідки Міноборони Кирилу Буданову, аніж президенту України Володимиру Зеленському.
Залужний та Буданов є єдиними з публічних осіб, у кого рейтинг довіри переважає недовіру. Валерію Залужному довіряють 72% опитаних супроти 22%, які йому не довіряють, а рівень довіри Буданову сягає 55% супроти 32% недовіри. Водночас президент Володимир Зеленський, який опинився на третьому місці рейтингу, має 44% довіри проти 52% недовіри.
З чим повʼязані високі цифри Залужного, який перебуває на посаді посла у Великій Британії? Креакли Банкової самі вивели Залужного з-під рейтингового цунамі. Оскільки тепер на Валерія Федоровича не повісиш ані проблеми на фронті, ані постачання неякісних мін, які нагадують скоріше диверсію проти держави на піку війни.
Чимало хто питає, з чим повʼязана популярність Кирила Буданова. Він є чинним генералом війни та очільником розвідки. Кожна успішна операція ГУР МО приносить бали персоналії Кирила Олексійовича. Також величезним плюсом стало те, що він нині дає інтервʼю лише про свої теми та перестав обіцяти каву в Криму.
Банкова, очевидно, злякалась, що два генерали у разі переходу в політику можуть завести по політичній партії в Раду. І там уже Зеленський буде в опозиції, бо навряд чи його візьмуть до коаліції.
Ані Залужний, ані Буданов ще нічого не говорили про свої політичні мрії. Утім, є очевидним запит українців на нових лідерів, які здатні витягти Україну з війни й урешті задовольнити бажання безпеки.
Тим паче є чіткі світові тренди — на подолання популізму і повернення до класичної політики з серйозним лідером. Або на розгуляй ТікТоку та популізму, що, наприклад, може, привести на президентство в Румунії мутного дядька з проросійським флером.
Наш популізм зразка 2019 року вилився в кризу державного управління, дуже погану підготовку до великої війни — і, як наслідок, окупацію кількох регіонів, демографічні втрати та знищені міста. Більше того - все гучніше говорять, що Україна буде змушена на десятиліття забути про певні території.
Викликів у новій реальності стає все більше. Попри стрес та знесилення, соцопитування показує великий запит (32%) на розбудову якісної армії — і ясно, що нинішня команда з цим не справляється. Крайня новина про тисячі неякісних мін, які буцімто солдати "неправильно зберігали" на фронті, — це плювок в лице тим, хто тримає фронт на Донбасі.
І ще, що прикметно. Теперішньому головнокомандувачу ЗСУ Олександру Сирському довіряють 33% громадян супроти 53%, які йому не довіряють. Тобто як би Банкова не намагалась виліпити нове обличчя ЗСУ замість тих топгенералів, які стали зірками оборони, — все не працює.
Підозрюю, що найближчим часом улюблені блогери Банкової та експерти телемарафону розкажуть, чому перші два фаворити дуже погані. І чому коней на переправі не міняють.
Список фаворитів ближче до дати перших виборів після війни може зменшитись. Утім є незмінні вектори. І головний — на 33-му році незалежності українці зрозуміли, що треба розбудовувати свою армію. Якщо не хочеш аби тебе убила, зґвалтувала чи мобілізувала чужа.
