Керівна партія США збирається зайняти кругову оборону проти світового домінування Китаю, насамперед економічного, але не виключається й військове. Тому майбутній-попередній президент США намагається зібрати всі свої політичні стереотипи в одну стратегію безпеки «Ізоляціонізм — 2025».
Спершу варто пояснити рейдерські замашки щодо захоплення сусідських територій: Трамп говорить про це дедалі радикальніше, а на пресконференції у вівторок навіть натякнув на можливість застосування військової сили для встановлення контролю над Гренландією та Панамським каналом. Схоже, новий лідер вільного світу перечитав мемуарів часів холодної війни.
«Данія має віддати США Гренландію». Спершу йшлося про викуп, але зараз данці мають зробити це харитативно, тобто «на шару», звісно ж — для захисту "вільного світу". Інакше Данію перепеленають такими митними путами, що країна мало не сама проситиметься про приєднання до США.
Гренландія — це найпівнічніша «ерогенна» зона Пентагону. Тут знаходиться авіабаза США «Туле», яка в часи холодної війни була одним із основних елементів оборони Штатів, прикриваючи від можливого удару СРСР через Арктику. Там планувалося розмістити 600 ядерних ракет.
Декілька років тому цю базу намагався придбати Китай: Пекіну давно кортить розширити свій вплив в Арктиці. Серед планів було і прокласти в регіоні новий суднохідний маршрут "Полярний шовковий шлях", і треба розуміти, що йдеться як про торгівельний флот, так і військовий.
До речі! Під час окупації Данії Німеччиною у ІІ-ій світовій Гренландія перебувала під захистом США і була повернута Данії 1945 року.
У «рейдерстві» Панамського каналу зацікавленість практично та ж сама. Він сполучає Західне та Східне узбережжя США і скорочує океанічний маршрут для торгівельного флоту та дозволяє взаємодіяти Атлантичному та Тихому флотам ВМС США.
Для ілюстрації: мандрівка із Нью-Йорка до Лос-Анджелеса через Панамський канал становить 5000 морських миль, тоді як обхід навколо мису Горн додає ще 8000 миль додатково.
Сьогодні великим торгівельним користувачем Панамського каналу є Китай. Пекін постійно нарощує експансію в Латинській Америці, збільшуючи залежність місцевих урядів від кабальних кредитів китайських банків, в тому числі — перехоплюючи контроль над водною інфраструктурою (наприклад, вже сьогодні Китай контролює 2 з 5-ти панамських портів). Тому для Uncle Sam визріває високий ризик побачити китайські шлагбауми по обидва боки каналу.
На початку 1900-х США заплатити $250 млн за землю під будівництво каналу і володіли ним до 1999 року. Тому, як і Гренландію, Трамп претендує на «своє»…
Зовсім інша ситуація з Канадою, яку Трамп збирається перетворити на «51-й штат США»: це свого роду тролінг, мета якого витягнути з «51-го штату» побільше грошей. Вашингтон підтримує лояльну митну політику щодо Отави і витрачає «мільярди, щоб захистити Канаду». Ера Pax Americana змінюється епохою ізоляціонізму, й республіканці налаштовані «постригти» свого великого сусіда.
Фактично, ми уже отримали відповідь на часте сьогодні запитання «Чи здатен Трамп помиритися з Сі?». Може, але лише наразі теоретично, бо насправді він готується до протилежного: глибокої й безжальної економічної війни з КНР, в якій у Білого Дому не буде друзів… А лише стратегічні інтереси.
І тут час настав розповісти про уготовану в цій грі роль Європи загалом та України зокрема. Про це — наступного разу. Зокрема і про те, чому Ілон Маск так завзято нападає на лідерів Старого Світу.
