У Путіна і Трампа багато спільних рис. Одна з найвиразніших — вони люблять торгувати понтами. Надувати щоки й виставляти максимальні умови опонентам і партнерам
Звісно, частково вони спираються на реноме країн, якими їм (на наше нещастя) пощастило керувати. Але стилю в тому більше, ніж ресурсу.
Весь перемовний процес адміністрації Трампа після 20 січня — це про такий специфічний стиль. Їх "посередництво", про яке ніхто не просив, але від якого не можна просто так відмовлятися, це виключно їх ініціатива у спробі довести маскулінність, ефективність, геніальність Трампа. Вони справді думали, що швидко про все домовляться, бо перелякають Україну й особисто Зеленського, а з Путіним відносини чудові, ну дасть пару пасів Донні й все буде.
Чому все пішло не за планом?
По-перше, не було жодних причин, чого б Україна просто повелася на шантаж. Країна витримує наймасштабнішу військову агресію з часів Другої світової, і що таке стресостійкість знає. Хоча у нас вистачає тих, хто волає, що треба підписувати будь-яку маячню, але нащо слухати Гончаренка чи Арестовича?
По-друге, є лише одна умова, за якої Путін піде на справжні перемовини — вихід з війни буде для нього меншим ризиком, ніж продовження війни. В його голові, звісно, мова не про обʼєктивну реальність. Судячи з того, що ми знаємо по фронту — він все ще розраховує покращити свої "перемовні позиції" і відхопити більше.
Якщо він заходить в реальні перемовини — то в його голові вже існує сценарій, коли продовження війни є для нього катастрофічним ризиком. Або він готовий почати десь іншу війну, щоб не демобілізувати армію і не виводити країну зі стану фортеці в облозі.
Якщо Путін зараз на щось "погоджується" або "майже погоджується", у нього є один спосіб це продемонструвати — припинення вогню. Чого і вимагає Україна, і на що в березні погодилися США. Це — перший крок. Все інше може бути тільки після.
Але навіть крок № 1 - припинення вогню — грандіозна задача. Щоб зробити цей "простий" крок, в реальності треба проговорити три колосальні за складністю питання.
Я розумію, що у голові Трампа і його оточення існує офіс простєйших рішень, але поки цих трьох питань немає на столі — це все фігня з коня, а не перемовини про припинення війни.
Наскільки я розумію логіку довбограїв, Трамп і Ко справді увірували, що Україна — маріонетка США, Європа ні про що, а Путін - це братюня. Тому усі ці (і ще сотню) складних питань можна ігнорувати. Достатньо буде "принципової джентльменської угоди з Путіним".
Але потім раптово зʼясувалося, що Україна не буде капітулювати й готова тільки до притомних перемовин, які зберігають вікно можливостей у майбутньому все повернути, Європа не зніме з Росії санкції (а без цього і без великих інвестицій будь-який мир Путіну не допоможе), а Путін виставляє тільки кончені вимоги.
Тому, власне, Рубіо в Лондон не полетів. Почути від України і Європи ввічливе "повертайся, коли умови будуть притомними" може і Келлог. Йому і не звикати.
Звісно, мене досі вражає, наскільки ця адміністрація тупорила. Наскільки Віткоффу легко їздять вухами росіяни, і як на все це ведеться Трамп. Але нам своє робити. Якщо зараз Путін раптово не піде на "перемирʼя", тягнути час, поки не отримаємо всю допомогу від клятого Байдена. А далі чекати, поки Трамп провалить іранський і китайський напрямок, а Путін не зможе реалізувати свої хотєлки. Це кілька місяців.
І от тоді перемовини будуть можливі. Правда, не факт, що для них нам потрібне посередництво Трампа.
