Путінський режим не залишить Україну в спокої. Переговорні рухи у формі сизифових мук не створили нічого суттєвого. Картинка, яку Кремль вибудовував для адміністрації Трампа у вигляді серії переговорів делегацій на чолі з порожнім місцем на ім'я Мединський, стала непридатною, так само як і імітація РФ жестів доброї волі у вигляді спроб в односторонньому порядку передати Україні тисячі тіл загиблих воїнів ЗСУ. Оскільки з Києвом ці дії ніяк не узгоджені, то мають місце низькоякісні міражі. Спроби звинуватити українців у жорстокості – найвищий ступінь лицемірства російських м'ясників!
На практиці російська військова верхівка, наїжилася і продавлює плани тривалої війни, спрямованої, зокрема, на позбавлення України виходу до моря. Однак захоплення Одеси бачиться середньостроковою метою. На поточному етапі Путін зосередився на терорі українських міст по всій глибині території країни, а також організації наступу заради захоплення частин Сумської та Харківської областей, хоч навіть у вигляді зруйнованих дощенту в плані інфраструктури і позбавлених населення в демографічному плані територій.
Зате радикальні мілітаристи знову пропонують організувати цирк з референдумами на нових окупованих територіях.
Москву абсолютно не хвилює вердикт недієздатної, фактично мертвої ООН. Також їм байдуже на пропозиції генсека Гуттеріша стати посередником у нових миротворчих спробах. Так, втім, є маса питань, в тому числі де більше трьох років був генеральний миротворець планети? Відверто кажучи, нове переговорне шоу з його участю не викликає ніякого оптимізму! Більш того, в інформаційному плані миротворчість ООН може бути прикриттям для розширення російської агресії.
Російський генералітет стоїть перед дилемою: або влітку 2025 року, використовуючи всі наявні засоби, зламати Україну у військовому плані, або отримати від Путіна вердикт у профнепридатності. Сам старожил Кремля двояко ставився до своїх же військових через побоювання військового перевороту, подібного до горезвісного маршу вагнерів у червні 2023 року.
З цієї причини в Росії так туго з «героями «СВО», генералітет виглядає ублюдочно, Міноборони доручають піджаку, а ветерани – просто залишковий матеріал, який, на жаль, пережив м'ясорубку в Україні. Власне, все це проекція путінських страхів, який у всьому і вся бачить загрози своїй диктатурі.
Зараз головна загроза для путінізму – збереження функціональної влади в Україні. За останніми даними, ставиться завдання шляхом масованих ракетно-дронових ударів організувати параліч в українській столиці, в тому числі шляхом руйнування мостів через Дніпро. Подібні заходи свідчать про дефіцит часу, ресурсів, загальну поспішність. І, звичайно, про слабку реакцію світової спільноти на російський терор у самому центрі Європи.
Логіка жахлива: якщо не можеш завоювати – руйнуй, трощи, громи, без будь-якої мети. Хоча мета все ж є – зламати волю українців до опору, щоб відкрити російській армії дорогу воювати в Європі, де з військовим опором, з огляду на характер місцевих політичних повісток, буде дуже і дуже складно.
Майбутнє ЄС і всього Заходу, як і раніше, залежить від незламної волі українського солдата. А ці ресурси не безмежні, а значить партнерам України слід максимізувати допомогу країні, що обороняється, і жодних альтернатив, з огляду на специфіку путінізму, не існує.
