Дивлюся на цю метушню між Маском і Трампом і розумію — нас розводять як дітей. Маск викладає натяки на архіви Епштейна, потім боягузливо видаляє. Трамп у відповідь б'ється в істериці. А ми повинні повірити, що це випадкова сварка двох мільярдерів?
Архіви Епштейна — це не просто «брудні відео». Це — інструмент системного контролю над американською елітою, відлагоджений десятиліттями. Сценарій один і той же: створити компромат, зафіксувати, шантажувати. Скільки рішень у Білому домі було прийнято не з волі обраних, а під диктовку тих, хто тримав у руках цей матеріал? Скільки сенаторів і міністрів танцювали під кремлівську дудку?
Важливо зрозуміти: у Епштейна, як у фінансиста, не було жодного раціонального мотиву створювати такий архів. Це не приносило прибутку. Це ставило під загрозу його бізнес, репутацію і життя. Він був не режисером — він був виконавцем. Цей архів вівся під контролем спецслужб. І якщо врахувати, у що все це вилилося, і згадати, що «honey trap» — улюблений прийом КДБ/ФСБ, висновок один: це була операція Росії.
Примус України до ядерного роззброєння. Мізерна реакція на війни в Грузії, Сирії, Україні. Все це і багато іншого може бути наслідком однієї бездоганно спланованої спецоперації. Поставивши на потік педофілію і зґвалтування, Епштейн дискредитував більшу частину американської еліти — в обох партіях.
Тепер ці списки працюють всередині США, щоб усунути тих, хто заважає. Схема проста до геніальності: один російський актив прибирає іншого заради просування третього. Маск тисне на Трампа архівом. Трамп, який вичерпав себе, або йде сам, або його виносять під софіти. А на його місце виходить Джей Ді Венс — з «чистою» репутацією та ідеально відкаліброваною проросійською позицією.
Американська система потрапила в пастку. Будь-який сценарій грає проти неї. Розкриють архіви частково — знищать окремих політиків, але систему контролю збережуть. Розкриють повністю — отримають хаос і крах державності. Замінять Трампа на Венса — легітимізують зовнішнє управління.
Виходу немає. Це класична безвихідна ситуація, де всі варіанти ведуть до поразки. Країна не може визнати, що знаходиться під зовнішнім управлінням. Але і продовжувати грати за чужими правилами — означає остаточно втратити суверенітет.
Мене дратує не сама схема. Такі операції проводилися завжди. Мене дратує, наскільки очевидно це все виглядає. І наскільки безпорадна американська система перед обличчям цієї загрози. Грають у відкриту, навіть не особливо приховуються. Тому що знають — зупинити їх ніхто не може.
