Ісламістський Іран і його нібито союзниця путінська Росія зараз перебувають у певному шоці від американської військової операції «Північний молот».
Авіація і ВМС США за лічені години стерли з лиця землі основну інфраструктуру, пов'язану з розробкою ядерної зброї іранським ізгоєм. Потужні удари були нанесені по основних ядерних центрах, таких як завод зі збагачення урану Фордо, ядерний завод в Нетензе і дослідницький центр в Ісфагані.
В ході військової акції було використано 14 протибункерних авіабомб GBU-57, доставлених стелс-бомбардувальниками Northrop B-2 Spirit.
Крім того, 30 ракет «Томагавк» були запущені з підводних човнів. Наскільки описані дії є нищівними для атомних планів персів, поки що не ясно, адже вони явно готувалися до такого сценарію і у них можуть бути серйозні ядерні запаси.
У світлі цього вже є спекуляції про те, як режим Хаменеї буде реагувати на таке військове приниження. Хтось говорить про тактику «держави-смертника», яка, гинучи, буде тягнути за собою своє геополітичне оточення. Комусь здається, що Іран задіє залишки своїх проксі в різних точках по периметру Ізраїлю. Хусити знову погрожують атакувати судна під американським прапором – схоже, забули недавні важкі уроки. За ідеєю, іранцям простіше саме проксі-ресурси спалити першими, але вже зараз на тлі ліквідації верхівки КСІР і армії зробити це буде майже нереально.
Тут потрібно згадати ще про два моменти: нафтову зброю Тегерана і фактор Росії та Китаю.
Якщо подивитися на реакцію нафтового ринку після «Північного молота», то вона досить млява. Зростання цін на нафту лише 2%. У Москві на тлі дій щодо зниження іранської загрози цим сильно розчаровані. Путін мріяв, що одночасно з ядеркою під укіс пустять і нафтову інфраструктуру Ірану. Тоді ціни злетять вище небес і російський режим ще побореться за існування і буде кошмарити Україну і Захід. Але поки що ейфорії немає.
Перед переговорами Путіна і глави МЗС Ірану Арагчі радники кремлівця думають, що ж можна взяти в іранців в обмін на «підтримку». У російському розсаднику світової дестабілізації розмірковують: як підштовхнути Тегеран перекрити Ормузьку протоку і заблокувати рух танкерів? Ціна питання близько 20% світового транзиту нафти. Солідний шматок, і якщо його хоча б ненадовго заблокувати, то РФ зможе видихнути.
Поки що рахбар Хаменеї розуміє: нафта - основа ледь живої іранської економіки. Енергетичну зброю можна використовувати для тиску на США, але як не перетворити це все на постріл собі в голову. Раптом Трамп і Нетаньяху саме цього і хочуть. І тут в справу вступає Китай, який є найбільшим покупцем іранського чорного золота. Мова йде про 1,8 млн барелів на добу - цифри не жартівливі.
Тут очевидний конфлікт інтересів РФ і Китаю. Якщо Путін від свого іранського попутника жадає радикальних нафтових шоків, то Сі Цзіньпін у найстрашнішому сні цього не бачив. Китайці будуть до останнього стримувати іранців від застосування свого шлагбаума по відношенню до трафіку через Ормуз.
І так іранські мулли опинилися між американо-ізраїльським молотом, китайським ковадлом і путінськими стерв'ятниками, які мріють поживитися на трупі ісламської республіки. Єдиний сильний крок у іранців зараз – оголосити про наявність ядерної зброї і готовність її застосувати.
Але ось у чому невдача: ніхто не знає, чи були в Ірану готові ядерні заряди, або ж зараз перси будуть просити у Путіна дати їм щось з російського ядерного арсеналу на знак демонстрації реальної дружби...
Тут вже Путін опиняється перед дилемою – дати іранцям те, про що вони мріють і з чим борються США та Ізраїль, а саме горезвісне ядерне знаряддя. Або ж запропонувати Хаменеї приєднатися до його сирійського візаві Асаду, який нині мешкає в Росії.
Обидва варіанти погані. Путін побоюється як ядерного конфлікту із Заходом, так і нуклеаризації Ірану, який стане незалежним. Як вийти із ситуації – найскладніше питання. Так, доля персів зараз у руках росіян, але їм це зовсім не до вподоби!
