Є відоме прислівʼя про те, що нахабство – це друге щастя. Для багатьох людей – навіть перше. Останнім часом, схоже, Єрмак остаточно переконав Зеленського, що це прислівʼя має лягти в основу дій влади.Відмова призначити незручного директора БЕБ – всупереч процедурі, позиції представників G7 і бізнес-середовища. Навпаки, протягування зручного уповноваженого з мовної політики, імітація його підтримки – всупереч позиції громадськості.
Навіть не переставляння ліжок, а перестеляння ковдр в уряді, призначення на посади за ознакою лояльності до Єрмака (їх навіть відпустили на конференцію до Риму), – хоча саме до цих посадовців найбільше питань щодо корупції і результативності.
Протягування закону “про відповідальність за обхід санкцій” – щоб поставити всю правоохоронну систему на боротьбу з ворогами офісу, проти яких – “превентивно”, без суду і слідства – оголошено “санкції”.
Ігнорування проблем – від фортифікації до військового виробництва, – важкі питання у зовнішній політиці, розгул крадівництва, демонстративне згортання демократії у надії, що партнери “все стерплять, бо їм нікуди діватись”.
Статті у провідних західних медіа про концентрацію влади в руках Єрмака і проблеми з демократією в Україні оголошені “російською ІПСО”. Так, як “панікою і шкідництвом” на початку 2022 року оголошувались попередження тих-таких західних медіа про неминучість повномасштабної російської агресії. Ті самі люди вирішують ті самі задачі – комфорт монополії на владу і присипляння суспільства.
Однак проблеми множаться. Їхній масштаб і хронічна нездатність влади їх вирішити уже давно волають про необхідність створення професійного, незалежного Уряду національного порятунку. Але проти Єрмак – бо це підірве монополію на владу.
Зеленському, власне, скоро доведеться обирати: або Єрмак, або країна. Бо забагато проблем сконцентровано на одній особі.
Поки що Зеленський обирає Єрмака. І на кожному повороті влада звертає не туди, а країна тримається не завдяки, а всупереч. Але, намагаючись поставити все під контроль, офіс-менеджери послаблюють і цю властивість українського суспільства. Тим більше, ресурси не є невичерпними і добігають кінця.
Як любить казати Трамп, “подивимось, як це закінчиться”. А поки збираємось до військових – з черговою партією допомоги від Фонду Порошенка.
