Путінська Росія вибула з вищої ліги геополітики. У плані ведення конвенційної війни вона являє собою скоріше типову африканську державу, яка здатна накопичити ресурс для прикордонної військової дестабілізації держави-сусіда, здатна організувати необмежений терор цивільного населення, але не в силах навіть на двосторонньому рівні переломити ситуацію під себе. Це в'єтнамізація путінізму, його повний крах. Путін і його оточення після повномасштабного вторгнення в Україну проявили себе тотальними зовнішньополітичними каліками, які не здатні керувати бійнею, розв'язаною ними ж самими.
У разі продовження військового вторгнення в Україну путінці не розуміють, куди їм рухатися далі, адже мінімальні просування на фронті не можна порівняти з усім комплексом супутніх втрат і витрат. Традиційний звірячий терор цивільного населення дає абсолютно протилежний ефект. В ніч на 31 липня російські ракетні терористи завдали удару по українській столиці, в результаті якого сталося обвалення під'їзду багатоповерхового житлового будинку. Після завершення рятувальних робіт на місці цієї трагедії та інших місцях, що зазнали повітряного удару, стали відомі масштаби втрат: 31 загиблий, у тому числі п'ятеро дітей, і 159 постраждалих.
Чи можливо хоч чимось виправдати це чергове невимовне путінське звірство? Навіщо існувати країні і режиму, який день у день генерує лише дні масової та індивідуальної жалоби по обидва боки лінії фронту? Усередині Росії панує могильна тиша, ніхто не зворушений катастрофою, що твориться. Пєсков проголошує про імунітет Росії не тільки від іноземних санкцій, але і від гуманізму. Підкреслює працездатність Путіна, який працює без вихідних – терор без вихідних – установка і для російської військової верхівки.
Поки Москва чинить звірства на суверенній українській території, Путіну його щелкопери пишуть промови в дусі Бандунга: «Росія дотримується поваги до суверенітету інших країн і невтручання в їхні внутрішні справи, ця позиція буде зберігатися і надалі...» Таку нісенітницю кремлівський диктатор може розповідати тільки купленим політикам. Схоже, до їх числа приєдналося керівництво Лаосу, країни третього ряду в регіоні АСЕАН. Тамтешній президент Сісуліт не тільки не заперечує Путіну, але навіть подарував йому двох слонів на знак зміцнення дружби. Відчувається, як Вейтьян став повною китайською маріонеткою і генерує смисли, затверджені пекінським обкомом. Кров загиблих українців не затьмарює настрою лаоських товаришів. Вони самі відкривають ворота для анексії їхньої республіки китайським сусідом.
Спроби адміністрації Трампа хоч якийсь зв'язок налагодити з кремлівцями, виявилися контрпродуктивними. Ще на початку тижня американці говорили з «високопоставленими людьми Путіна» про завершення війни. Проте в подальшому Вашингтон «не побачив жодного прогресу». Навпаки, войовничий кремлівський відморозок тільки все більше замислюється над розширенням війни, новими вбивствами, він дилер насильства і дестабілізації в Європі.
Трамп хоче закінчити військову катастрофу на континенті. Але як це організувати, якщо російська сторона абсолютно не зацікавлена в режимі припинення вогню. Спочатку люди Путіна обіцяють кроки до миру, але буквально через кілька годин бомблять чергове українське місто, проливаючи потоки крові. Дедлайни Трампа на адресу Путіна тільки все більше його підбурюють. Він азартний маніяк. Риторика про найважчі економічні санкції не лякає російських злочинців. Їм плювати на життя їхніх людей, нехай жеруть траву – ми будемо воювати. Північна Корея в Росії вже не тільки проросла, але і процвітає.
Путін готує відповідь: його риторика в дусі «ми готові ще почекати», відкладаючи переговори, говорить лише про незмінність російського бажання і далі вбивати. Без дуже жорстких покарань, переконливого всебічного агресора з покаліченою головою не зупинити.
