Китай купує газ у Росії по $110 за тисячу кубів, а Москва називає це «перемогою». «Сила Сибіру-2» - «рівноправне партнерство». Росія вкладає мільярди, Китай отримує дешевий газ.Керівник Росії любить розповідати про «стратегічний розворот на Схід». Китай слухає ці промови, киває і спокійно виставляє свій цінник на газ - приблизно як на внутрішньому ринку Росії, тільки з поправкою на те, що торг іде не за кілограм картоплі, а за мільярди кубів блакитного палива. Меморандум про «Силу Сибіру-2» став саме таким випадком: Москва оголосила про великий успіх, а Пекін просто зафіксував, що отримуватиме газ за внутрішньою російською ціною. І якщо для Китаю це перемога, то для Росії - це виглядає як «рівноправне партнерство».
Сила Сибіру-2: гігантський проєкт чи гігантська поступка?
«Сила Сибіру-2» - проєкт дійсно масштабний. Величезний газопровід, який має з'єднати Західний Сибір із Китаєм через Монголію, виглядає як інфраструктурний монумент. Планована потужність - до 50 мільярдів кубів на рік. Але вся ця міць обертається дивною арифметикою: вкласти десятки мільярдів доларів у труби і качати газ за ціною, близькою до російської внутрішньої, тобто близько ста доларів за тисячу кубів. Усередині країни цю ціну ще можна якось виправдати, адже йдеться про населення і промисловість. Але продавати Китаю дешевше, ніж у Росії платять домогосподарки за опалення, - це вже новий жанр енергетичної щедрості.
Меморандум про наміри: документ-фантом
Сам меморандум, підписаний на початку вересня 2025 року, виглядає радше як театральна декорація. Жодних конкретних цінових формул, термінів будівництва або розподілу витрат. Натомість є гучні заяви про «стратегічне партнерство» та «взаємовигідну співпрацю». Втім, вигода очевидна лише для Пекіна. Для Москви це щось на кшталт розкладу в майбутнє: ось вам обіцянка, що колись ми почнемо качати газ, а поки що давайте радіти політичній картинці.
Газ за внутрішньою ціною: китайська мрія і російська реальність
В угоді саме ціна стала тим самим «сюрпризом». Китай давно натякав, що платити більше $110-130 за тисячу кубів він не збирається. З чуток, торг йшов ще нижче - до сотні доларів. Для порівняння, Європа, поки вона купувала російський газ, платила по $300-400. На тлі цього Китай виглядає як віртуоз східного торгу: замість того, щоб дати знижку партнеру, партнер сам приносить знижку, обгорнуту в меморандум. Виходить, що Пекін купує російський газ практично за собівартістю, а іноді й дешевше.
Принцип роботи і логістика: труби в нікуди
З технічного погляду все виглядає вражаюче. Газопровід через Монголію, тисячі кілометрів труб, інтеграція в китайську систему «Захід-Схід». Але все це будівництво нагадує спробу побудувати міст з одностороннім рухом: Росія вкладає кошти і зусилля, а Китай отримує результат у вигляді дешевого ресурсу. Москва називає це «енергетичною перемогою», хоча насправді це просто довгий шлях, що веде до ринку, де покупець диктує умови без сорому.
Хто виграв від угоди
Якщо говорити чесно, то виграв Китай. Він отримав надійне джерело газу на десятиліття вперед за ціною, яка навіть всередині Росії викликає питання. А Росія отримала можливість заявити про «нову епоху співпраці» і вкотре показати Заходу, що в неї є альтернативні ринки. Тільки ось альтернативи ці працюють за принципом «все для друга». Партнерство нагадує радянський анекдот: «Ми будуємо соціалізм - а вони нам за це плескають». У цьому випадку Росія будує газопровід, а Китай отримує газ дешевше, ніж платять російські споживачі.
Порівняння з іншими маршрутами: Європа заздрить, а Китай сміється
Для Європи газ коштував 400 доларів за тисячу кубів. Для Китаю - удвічі, а то й утричі дешевше. «Сила Сибіру» вже постачає газ приблизно по $250-270, але Пекін зумів вибити ще вигідніші умови. У результаті Європа залишається з дорогим СПГ, а Росія - з новим клієнтом, який диктує ціни. У Кремлі це подається як геополітичний тріумф, хоча насправді це здача позицій.
«Велике» майбутнє задешево
Що чекає на проєкт далі? Теоретично - будівництво, мільярди інвестицій, нові потужності - залежність Росії від одного покупця, який тримає диктатора Путіна «за яйця». Китай може в будь-який момент сповільнити процес, зажадати додаткових знижок або переключитися на СПГ, якщо ціни впадуть. Для Москви це означає стратегічну пастку: вкладення величезні, а доходи - мінімальні. Підсумок: Росія перетворюється на енергетичного спонсора Китаю, гордо називаючи це союзом.
«Сила Сибіру-2» як символ епохи
Меморандум про «Силу Сибіру-2» став наочною ілюстрацією того, як Китай купує газ у Росії за внутрішньою ціною, а Росія називає це «взаємовигідним співробітництвом». Для Пекіна це подарунок, для Москви - вимушений захід. Іронія ситуації в тому, що під виглядом стратегічного прориву ховається повна капітуляція Кремля. В історії світової енергетики цей проєкт залишиться як приклад того, як сильний гравець диктує правила, а слабкий партнер «гордо» насолоджується власною слабкістю.
