Україна продовжує завдавати системних ударів по російській нафтопереробній галузі, що вже створило гострий дефіцит бензину в РФ. Вперше в історії Росія почала імпортувати бензин з Китаю, намагаючись компенсувати нестачу палива на внутрішньому ринку. Але ситуація не стабілізується і навіть погіршується: очевидно, що пошкодження російських НПЗ вже переступили точку неповернення. Хоча, насправді, буде тільки гірше, і можна навіть припустити про перспективу обвалення нафтопереробної галузі РФ.16 березня 2014 року сенатор США Джон Маккейн в інтерв'ю для CNN назвав Росію «бензоколонкою», що міцно стало загальним ім'ям, яке найяскравіше описує російську роль у світовому устрої. Але в 2025 році Росія фактично втрачає цей статус «бензоколонки», перетворюючись з країни-лідера експорту на країну-імпортера.
Зупинка НПЗ
Причиною нинішньої кризи Росії з її нафтопереробною галуззю є регулярні удари українських дронів по НПЗ. На сьогоднішній день в європейській частині РФ пошкоджено не менше 50% НПЗ. Тим часом саме в європейській частині Росії зосереджена основна нафтопереробка, що становить понад 4,5 млн барелів на добу! Потенціал зауральських НПЗ менше 1 млн барелів/добу.
Крім того, саме в європейській частині НПЗ в першу чергу проходили модернізацію та встановлення дорогого, сучасного, західного обладнання, пошкодження або знищення якого не дозволить провести швидкий ремонт або заміну, або взагалі виключить таку можливість через санкції. Зокрема, українські дрони завдають ударів по установках ЕЛОУ-АВТ-6 або ЕЛОУ-АВТ-2.5, які відповідають за глибоку переробку нафти, випуск високооктанового бензину і є основною виробничою потужністю російських НПЗ. Але, крім основної виробничої потужності, ці установки є найдорожчими і важкозамінними компонентами заводу.
Якщо спрогнозувати продовження системних ударів по російських НПЗ на тому ж рівні, на якому вони проходять останні 2-3 місяці в 2025 році, навіть без логічного нарощування інтенсивності, то до середини 2026 року в європейській частині Росії нафтопереробна галузь буде просто знищена, а її гіпотетичне відновлення займе десятиліття. І знову-таки відновлення можливе тільки після завершення війни.
На сьогоднішній день сумарний дефіцит нафтопереробки вже склав понад 2 млн барелів/добу, що відбилося гострим дефіцитом бензину в більшості регіонів РФ. Росія намагається адаптуватися до ситуації, що складається, збільшуючи експорт, але і тут виникають підводні камені. Зростання експорту російської нафти призводить до зниження цін на нафту, в той час як самі потенційні покупці, готові скуповувати російську нафту, ризикуючи опинитися в санкційній немилості, вимагають знижок.
Таким чином, змушена більше експортувати нафту, Росія сама ж валить ціни, але і паралельно змушена з ще більшими знижками продавати свою продукцію. Здавалося б, що може бути гірше? Насправді – може.
Зупинка видобутку нафти
Зниження переробки сирої нафти і зростаюча з цієї причини частка експорту не можуть вирішити головної проблеми для цієї галузі – видобуток, що перевищує експорт, постачає на внутрішній ринок стільки продукції, скільки Росія не тільки не може переробити, експортувати, але вже і зберігати. Всі наявні на території країни сховища і бази заповнені, а зберігання в танкерному вигляді підвищує ціну фрахтування, при зниженні ціни самої продукції.
Все це в якийсь момент змусить російське керівництво приймати, як то кажуть, складні рішення – консервацію нафтових свердловин, для зниження показників загального видобутку. І це патове рішення, адже закриття російських свердловин – це крок до краху вже не тільки нафтопереробної, а й нафтовидобувної галузі! І ось чому.
Повернемося трохи в минуле, коли в Росії ще можна було отримати більш-менш правдиву аналітичну інформацію зі звітів і відкритих доповідей. Власне, згідно зі звітом Міненерго Російської Федерації за 2018-2019 роки, протягом 14 років видобуток нафти в Росії скоротиться з 11 млн барелів на добу до 6 млн барелів на добу, чого достатньо для такої країни виключно для самозабезпечення, але не вистачатиме для експорту. Причиною цього є виснаження родовищ і, як не дивно, неможливість запускати нові через їх важкодоступність і відсутність технологій.
У свою чергу, у звіті Мінприроди РФ «Про стан і використання мінерально-сировинних ресурсів РФ у 2016-17 роках» повідомлялося, що за минулі два роки в РФ не було введено в експлуатацію жодного великого родовища нафти або газу. Разом з тим, виснаження родовищ на Уралі перевищило 70%, в Західному Сибіру — більше 50%. Розробка перспективних родовищ на арктичному шельфі, таких, як Південно-Приновоземельське, Поморське, Північно-Поморське-1, Північно-Поморське-2, Руському, Західно-Матвєєвському, Східно-Сибірському ділянках і Киринському газоконденсатному родовищі на шельфі Охотського моря, через відсутність технологій і відповідного фінансування — неможлива.
А проведена в 2019 році Роснадрею інвентаризація родовищ показала, що їх рентабельність становить 67%. Фактично, 33% родовищ вже станом на 2019 рік були збитковими. З 2700 родовищ із сумарними запасами 28,9 млрд тонн нафти 600 родовищ були економічно невигідними для розробки, а обсяг нафти на збиткових родовищах становив 5,7 млрд тонн!
Як таке було можливим, частково розкрив секрет глава компанії «Роснефть» Ігор Сечин, який у тому ж 2019 році звернувся до президента РФ Володимира Путіна з проханням про податкові пільги для ряду родовищ на загальну суму 40-50 млрд рублів. Тоді Сєчін пояснив необхідність надання пільг тим, що видобуток чистої нафти катастрофічно знижується на родовищах, наприклад на Приобському родовищі, лише 10% видобутої субстанції є нафтою, а решта 90% — вода та інші домішки. Причина цього — виснаження родовищ.
Про що говорить вся вищевикладена інформація, причому на 2019 рік? Про те, що більша частина родовищ Росії виснажені настільки, що зупинка свердловин призведе до того, що відновити видобуток там вже буде неможливо. Патова ситуація. Або видобувай нафту і не знай, що з нею робити далі, або закривай родовища без можливості відновити видобуток.
І все це вказує на те, що Росію чекає не тільки бензиновий дефіцит, який виявиться лише квіточками, але і при виведенні з робочого стану НПЗ в європейській частині РФ, що вже може статися в першій половині 2026 року, з'являться ягідки – крах нафтовидобутку. Росія при Путіні втратить не тільки статус «бензоколонки», але і статус одного з лідерів з видобутку та експорту нафти, а сама галузь буде настільки зруйнована і деградована, що її відновлення до початкового рівня навряд чи коли-небудь взагалі буде можливим.
І важливо зауважити, що ми зараз говоримо про сценарій, якщо інтенсивність ударів збережеться на нинішньому рівні і вони будуть сконцентровані виключно на європейській частині Росії.
