Росія під керівництвом Путіна наполегливо продовжує курс повзучої терористичної агресії проти України. Кожен новий день російського вторгнення додає все більше і більше похмурості в і без того загальне сум'яття у світовій політиці, яка переживає найвищу турбулентність за багато десятиліть.
Світ рухається по синусоїдальній траєкторії: місцями є проблиски надії, на зразок перемир'я по Газі або досягнення домовленостей між урядом і повстанцями з М23 в ДР Конго. Однак є кровоточиві рани, які поки що, схоже, не хочуть загоюватися, варто згадати про гуманітарну катастрофу в Судані, зростання напруженості навколо диктаторської Венесуели і, звичайно, триваючу війну путінської Росії проти України.
Досить сміливим поясненням поточного етапу російського збройного вторгнення виступає суб'єктивна неготовність Путіна шукати дипломатичні шляхи завершення завареної ним же кривавої каші. Зараз вже призабута геополітична, ресурсна, військова логіка найбільшої міждержавної війни з часів. Серед росіян немає чіткого розуміння, навіщо і для чого далі вбивати українців, мобілізувати своїх солдатів, а життя обивателів перетворювати на форменну мілітаризовану вакханалію. Більшість хоче завершення війни, підтримки завойовницьких планів Кремля фактично немає. Навіщо брати на баланс закривавлені попелища руїн міст і сіл Донбасу, якщо через демографічне виснаження в недалекому майбутньому від Росії відпаде в лапи Китаю найбагатша на ресурси Сибір?
Тому ряд експертів на Заході охрестив протистояння подобою сутички характерів Путіна і Трампа, це війна не тільки і не стільки проти України, а за можливість російського керівництва впливати на міжнародні справи, впливати низько, мерзенно, підло, шкідливо, але все ж отримувати задоволення від деструктиву, використання інструментів залякування і підривної діяльності.
Україна в ніч з 13 на 14 листопада пережила чергову потужну терористичну атаку РФ. Тільки в Києві загинули 7 осіб і 35 отримали поранення, в місті дуже серйозні руйнування. Москва б'є по цивільних об'єктах, і під удар потрапило посольство Азербайджану в Києві. Це вже надзвичайна міжнародна подія, адже подібні інциденти – акти російської агресії проти Баку. Відповідно бездумний терор РФ втягує в свою орбіту все більше жертв і руйнує російський імідж в очах країн Глобального Півдня.
Терором, хижацькими територіальними захопленнями під сурдинку обіцянок про мир в інших частинах світу Москва йде до все більшої стратегічної ізоляції. Ті ж країни Азії, Африки тактично не гребують брати подачки Росії, або за безцінь вдаватися до її ресурсів. Однак, коли атракціон «щедрості» завершиться, то лавочка підтримки швидко закриється і тоді РФ доведеться платити за рахунками.
Очікуване скинення Путіна з поста породить всередині країни тривалу нестабільність з ризиками фрагментації і спалахами великого насильства. Не маючи можливості виливати деструктивність назовні, Росія сама в ній захлинеться.
Ознаками ймовірного колапсу режиму виступає надлом російської економіки. Україна з метою стримування російського агресора завдає ракетні та БПЛА-удари по об'єктах, які підтримують функціональність російської військової машини і дають фінанси для війни. Це заходи з метою знизити російську деструктивність, яка абсолютно деідеологізована і заснована на фінансах, що спалюються в топці кровопролиття.
Ось, наприклад, у відповідь на удари по Києву, українська сторона завдала ударів по великому нафтовому терміналу в російському портовому місті Новоросійськ у Краснодарському краї. Він тимчасово призупинив свою роботу, а значить потік нафтодоларів для війни зменшений, і здатність до терору знижена. Сукупно в 2025 році Росія через військові відповіді України та міжнародні санкції недоотримає 37 млрд дол. США бюджетних доходів. Втрати досить відчутні, але російський диктатор поки не готовий вийти на сцену і, як нещодавно його венесуельський візаві Мадуро, тричі вигукнути: «Мир!», наспівуючи пісню Леннона «Imagine».
