Після відставки Андрія Єрмака з посади керівника Офісу президента України у соцмережах негайно спалахнула дискусія: хто має очолити цю структуру? Найчастіше називають Павла Палісу – чинного заступника Єрмака, полковника ЗСУ, вмілого переговірника й управлінця, однак є й інші варіанти.
Але навіщо папузі тромбон, а Україні – Офіс президента з його нинішніми майже безмежними повноваженнями? Чи не варто взяти. нарешті, до уваги Конституцію, де про президентські офіси немає ані слова? У статті 106, п.28 сказано: «Президент України …створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби». Ще раз: не управлінські, а консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби!
Скажуть: а як же главі держави керувати нею без якогось та офісу? Пробі, це не його справа! Є Кабінет міністрів і вертикаль виконавчої влади, є місцеве самоврядування. А згадана вже стаття 106 чітко встановлює президентські повноваження, серед яких найголовнішими (особливо в нинішніх умовах) є наступні: «Президент України …представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України» (106, 3) та «Президент України …є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави».
Для здійснення цих повноважень Конституцією передбачений такий інструмент, як Рада національної безпеки і оборони. Наведу відповідну статтю:
«Стаття 107. Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.
Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.
Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України.
Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України.
До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем’єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України.
У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України.
Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України.
Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом».
Ось на який орган має спиратися глава Української держави, ось хто має координувати та спрямовувати діяльність усіх владних структур у сферах нацбезпеки й оборони. Чи треба зайвий раз пояснювати, що до цих сфер належать і зовнішня політика, і військова справа, і функціонування тилу?
Ось де мають бути зосереджені ресурси – інтелектуальні й організаційні. Ось де місце таким людям, як Паліса, – на посаді секретаря РНБО.
А президентові потрібні невеличкий чисельно секретаріат як допоміжна (суто канцелярська) служба та різноманітні консультативно-дорадчі структури, сформовані з фахівців своєї справи, які вже позитивно зарекомендували себе.
І, до речі, навіщо при такому розкладі потрібна ще якась ставка, про яку в Конституції теж ані слова? Для зйомки відосиків? Рішення РНБО з питань війни обов’язкові для виконання, а рішення т.зв. ставки?
Як на мене, перехід до конституційного управління державою, крім усього іншого, важливий ще й у плані переговорного процесу зі США й Росією.
Процитую ще деякі статті Конституції України:
«Стаття 133. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.
До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.
Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.
Стаття 157. Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України».
Чого хоче від української влади під’юджуваний Путіним Трамп зі своєю гоп-компанією? Він хоче (не розуміючи того, але…), щоб Зеленський учинив державний переворот і поставив себе поза законом, погодившись на порушення територіальної цілісності України і змінивши відповідним чином Конституцію. Що можна протиставити тиску, спрямованому на те, щоб Україна відмовилася від Криму й Донбасу? Не в останню чергу – суворе дотримання Конституції. Невже чинне керівництво США публічно вимагатиме від Української держави знехтувати Основним Законом і тим перетворитися на казна-що? За це ніколи не дадуть Нобелівську премію миру, а от Шнобелівську (Ig Nobеl) – дадуть…
