Категорична відмова Кремля вітати Угорщину з успішними виборами, “тому що Угорщина - недружня країна”, викликала велике здивування серед геополітично стурбованої громадськості. По-перше, на минулих виборах 2022 року Путін пречудово вітав Угорщину й Орбана, при цьому дуже душевно смакуючи подальший розвиток двосторонніх партнерських зв’язків, який “повною мірою відповідає інтересам народів Росії та Угорщини”. По-друге, відтоді й до сьогодні Угорщина не стала поводитися гірше; навпаки, під час священної СВО вона стала на бік Росії настільки твердо, наскільки це було у її ситуації можливо, а подекуди навіть і неможливо.
У цьому світлі відкопилена на три метри губа кремлівського прессекретаря Пєскова у відповідь на запитання про те, чи буде Путін вітати братню Угорщину зі знаменною подією, виглядає чимось значно більш ганебним, ніж просто чорна невдячність. Що такого поганого зробив угорський народ Росії в останні дні, окрім того, що кричав на мітингах “Росіяни додому”? Ну кричав. Ну так, коли росіянам кажуть щось на кшталт “Іван, іді домой, водкі нєт”, росіяни дуже ображаються: як це водкі нєт, якщо ось же вона є, до того ж удома така дупа, що послати туди росіянина - означає завдати йому образи, несумісної з життям того, хто це сказав. Головне правило гостинності по-російськи: “Твій дім - мій дім, а ну давай його сюди”.
Віктор Орбан був дуже гостинним прем’єром Угорщини; можливо, серед документів, які вже третю добу невтомно знищує у своєму МЗС поважний Петер Сійярто, навіть загубилася дарча. Але що з того? Переможець нинішніх виборів Петер Мадяр також зовсім не налаштований антиросійськи: він уже висловив готовність говорити з Путіним, качати російську нафту, не давати Україні грошей і зброї й узагалі бути виключно “проугорським” політиком. Саме так називав себе Орбан, а Орбана - сам Путін; саме Орбан свого часу погодився на виділення Україні кредиту ЄС на 90 мільярдів євро, в останній момент виваливши вето лише тому, що йому так вдало перекрили “Дружбу”. Ну то Мадяр, який нині не бачить проблем із кредитом, іде чітко слідами славного попередника: Зеленський уже пообіцяв завершити основний ремонт улюбленого угорського нафтопроводу до кінця квітня, ЄС, відповідно, розраховує на врегулювання проблем із Будапештом щодо українського кредиту до кінця другого кварталу. У підсумку вийде все, як Орбан хотів.
Таким чином, не враховуючи деяких нюансів, має місце формальна спадковість влади, яка “повною мірою відповідає інтересам народів Росії та Угорщини”. Лише інфантильний старий віслюк на місці Путіна замість вітати нового угорського прем’єра, став би в такій ситуації поводитися, як похрюкуючий від злості підсвинок Дмітрія Мєдвєдєва, лише тому, що на виборах переміг не той кандидат.
Чи інфантильний Путін старий віслюк? Звісно ж, ні! У нього мають бути інші, значно серйозніші причини такого ворожого ставлення до Угорщини та її нового вибору. І за ними не потрібно далеко ходити. Так, російські ЗМІ пишуть про “поцілунок смерті”, який Трамп закарбував на губах Орбана, вписавшись за нього на цих виборах. Об’єктивно Орбан, звісно, тут не винен, але Владімір Путін завжди був проти поцілунків між дорослими чоловіками. Попри всі заслуги Віктора перед російською вітчизною, тут він, звісно, виставив себе підорюгою, і це не залишилося в Кремлі непоміченим.
Орбан міг не погодитися з результатами виборів, влаштувати Антимайдан, попросити Путіна ввести війська і, зрештою, втекти до Ростова, де на нього вже чекав Віктор Янукович, наслуханий про багату колекцію шапок угорського тезки. Орбан підвів, але ще не вечір: ходять чутки, що він готує втечу на 9 травня - поїде до Кремля на парад і забуде повернутися. Але з шапками доведеться розпрощатися в будь-якому разі.
За поважним паном Сійярто за вказівкою Мадяра і Зеленського стежили спецслужби світової буржуазії, причому робили це так безцеремонно, що Сійярто “навіть не міг подзвонити своїй бабусі”. “Бабушка, - казав Сійярто, - переховай, будь ласка, гроші й наркоту”. “Дебіл, блядь, - відповідала йому бабуся хрипким прокуреним голосом, - тебе ж слухають”. Ступінь гріхопадіння Мадяра Лавров розумів уже тоді.
Мадяр переміг на виборах нечесно, бо підкупив угорських ромів. Масштаби підкупу були настільки кричущими, що від них навіть постраждала російська народна журналістка Маргаріта Сімоньян. Як розповіла сама Маргаріта, до неї додому принадився ходити таємничий чорний кіт: “сидить на порозі й не заходить”. “Це знак від Тіграна!” - тішилася вона. І тут, перед самими виборами в Угорщині, кіт раптом каже: “Айнене, чорнодупенька, а проголосуй за Мадяра, я тобі за це ручку позолочу!”. Тобто кіт виявився зовсім не від Тіграна. Маргарита ридала так, що Путін поклявся собі за такі знущання над вдовою не вітати Мадяра ні з чим, ніколи і ні за що.
“Про 45-річного Мадяра також відомо, що він був замішаний у скандалах із вживанням заборонених речовин і навіть у педофілії. Орбан, на відміну від нього, - батько п’ятьох дітей”, - пишуть російські ЗМІ. Це навіть не натяк, а фактично готове обвинувачення. Бідні п’ятеро дітей Орбана, що ж із ними зробив обдовбаний Мадяр! Як вітати таке чудовисько з перемогою на виборах? Куди дивляться угорці?
Ось що ще пишуть росЗМІ: “Після того, як були оголошені результати виборів, в інфополі було запущено компромат на Мадяра: його колишня дружина Юдіт Варга заявила, що політик - тиран, який зловживав алкоголем, бив її та їхніх дітей, а також застосовував різні форми знущань. Вона розповіла, що Мадяр колись навіть убив цуценя, помістивши тварину в мікрохвильову піч”. Неважко здогадатися, що це цуценя було сином собаки Путіна - суки Конні. Це стало передостанньою краплею.
Останньою ж краплею став той факт, що в той час, як поважний пан Сійярто знищував у своєму офісі документи, з ним був “невідомий росіянин”. За деякими відомостями, це був Дмітрій Мєдвєдєв, який шукав особливо цінні фотографії для евакуації до Росії: нібито на цих фото було зображено, як Орбан грав із Путіним у мишку. Під час пошуків Мєдвєдєв знайшов горілку, негайно випив її й обблював безцінні знімки, які Путін планував повісити собі на пам’ять у будуарі.
Горілка виявилася російською, але коли країна недружня, то вона недружня, і нема про що тут більше говорити.
