Те, що сучасна Росія є не авторитарною, а тоталітарною державою, тож продукує, намагаючись накрити весь світ, не пропаганду, не ідеологію, а сучасну міфологію, «міф 32-го століття», зайвий раз підтвердив новий виступ рашистського міністра закордонних справ («Молотова та Ріббентропа в одному флаконі») Лаврова на сесії ГА ООН у Нью-Йорку. Нагадаю, що на відміну від пропаганди, від якої можна відгородитися, міф – це спосіб життя, який не викликає сумнівів, а міфологія – система координат, яка не може бути піддана оскарженню, запереченню, критичному розмислу. Тоталітарна соціально-міфологічна система світобачення та світобуття заміщує собою як реальну історію, так і реальне сьогодення. Ці всі ознаки та моменти і містить промова Лаврова в ООН.
Отже, що сказав Лавров? Цитую мовою оригіналу, щоб не втратити жодного нюансу. «Помимо поддержки откровенно нацистского режима на Украине метастазы нацизма уже видны и в самой Европе, в том числе в Германии, это, конечно, очень серьезный звонок. И я уже не раз говорил о том, что когда канцлер Мерц (а он несколько раз это сказал), когда он заявляет о том, что Германия вновь должна стать главной военной силой в Европе, у меня огромный вопрос возникает. Он сам-то понимает, что он говорит, и исторические аналогии приходят на ум немедленно». І висновок: «Понимают ли в Берлине, что означает это "вновь"? Понимают ли, к чему это может привести? Разве итоги Второй мировой войны ничему не научили?»
Як бачимо, Лавров живе і діє в системі тієї ж міфології, що і показані та висміяні істориком Віталієм Дрібницею, який наразі проходить у ФРН термінове лікування від онкології, численні російські відеоблогери. Почнімо з «відверто нацистського режиму». Нацизм – це скорочена формула поняття «націонал-соціалізм». Агов, де в Україні соціалізм для переважної більшості населення – представників «вищої раси»? Взагалі, яка раса у нас визнана «вищою»? І де обов’язкові закони про «неповноцінних» за расовою ознакою? Де концтабори для незгідних? І так далі, і таке інше. Але науковий підхід не сумісний із міфологією, хай навіть сучасною. Тут панує сліпа віра. І тотальна переконаність у своїй правоті й інтелектуальній неповноцінності опонентів.
Власне, за цих обставин не конкретні персони виголошують ті чи інші важливі для загалу сентенції – зарані сформовані тоталітарно-міфологічні «словесні шлакоблоки» оприявнюють себе за допомогою вуст цих персон.
Тепер про «метастази нацизму» в Європі. Невже Лавров має на увазі «Альтернативу для Німеччини» та партії такого ж ґатунку у Франції, Іспанії, Британії? Ясна річ, союзників і друзів рашистів він би так не назвав. А от противників рашизму – безумовно. Адже в РФ головним противником нацизму вважався і вважається Йосиф Сталін, один із тих двох державних лідерів, які підготували й інспірували Другу світову війну.
Відтак досвід тієї війни диктує: Москва з її імперськими настановами і тоталітарною міфологією є загрозою для всього світу, передусім для Європи.
І нарешті: фраза про «головну військову силу Європи» у виступі Мерца відсутня. Канцлер ФРН вів мову про відновлення військової сили його держави та вдосконалення армії. Адже Бундесвер являв собою чи не основну сухопутну силу у протистоянні часів «холодної війни» з СССР й арміями держав Варшавського пакту; йшлося про відновлення цієї його місії у спровокованому РФ (офіційні особи якої ведуть мову про спадкоємність і правонаступництво не лише від Совєтського Союзу, а й Російської імперії) новітньому глобальному протистоянні. Натомість Лавров (як і російські відеоблогери) не проводить різницю між країною та державою, між Третім Райхом (який існував з 1933 року по 1945 рік) і Федеративною Німеччиною, яка виникла у 1949 році та до якої у 1990 році ввійшла Східна Німеччина, т.зв. НДР. Країна одна – держави різні. А до Третього Райху, між іншим, була Німеччина як демократична «Ваймарська республіка», що підтримувала тісні зв’язки з СССР і без сприяння якої Червона армія не мала б тієї потужності. А до цієї республіки Німеччина існувала у формі імперії, Другого Райху…
Але все це не вписується у тоталітарну міфологію сучасності Росії, ту міфологію, за приписами якої живуть і Путін, і Лавров, і відеоблогер з Улан-Уде, і «герой СВО». Головна небезпека цієї міфології, як на мене, полягає навіть не у підпорядкуванні їй десятків мільйонів росіян – знизу догори та згори донизу, – а у небезуспішних спробах Москви поширити її ареал дії на європейські (і не лише європейські) простори, користуючись масовим зниженням інтелектуально рівня та занепадом здатності до критичного мислення. Це стосується не лише пересічних громадян-виборців, а й багатьох політичних вождів і навіть державних лідерів. Наслідки таких процесів є небезпечними для сучасного світу, і за певних умов здатні стати фатальними.
