Принцип невідворотності покарання за міжнародні злочини має бути чітко дотриманий, довівши, що зазіхання на суверенітет незалежних націй неминуче завершується повною політичною, економічною та юридичною катастрофою для самого загарбника.Зараз у світовій пресі з’явилося чимало матеріалів про необхідність завершувати російсько-українську війну. І це не дивно. Думаю, що більшість людей погоджуються, що війна Росії в Україні має закінчитися. Але питання в тому, як саме. Завершити війну, винагородивши агресора, – ілюзія завершення, адже це лише заохотить його повторити агресію в майбутньому.
При чому, погана угода гірша для України та світу, ніж відсутність будь-якої угоди. Оскільки погана угода означатиме лише “перерву” перед новим вторгненням Росії. Адже диктатор Путін не збирається зупинятися, доки не досягне своїх максималістських цілей. Твердження про протилежне – путінська пропаганда.
Проте тривожить одне, чогось автори подібних закликів не запропонували жодного реального способу завершити війну. Чого вони хочуть? Щоб Україна віддала свої землі так само, як це сталося з Кримом у 2014 році?
Але це лише заохотить Путіна до подальших нападів, щоб захопити ще більше, можливо, навіть спробувати атакувати держави НАТО. Згадайте: колись Європа вже застосовувала такий підхід щодо Гітлера, дозволивши йому забрати Чехословаччину. Але це лише підштовхнуло його до нових загарбань, що зрештою призвело до початку Другої світової війни, коли він вдерся до Польщі.
Можливо, справді настав час закінчити війну, але чи погодиться Путін на умови, за яких Україна збереже кордони, стійкі до потенційних нападів, і залишиться повністю озброєною? – звісно, ні.
Вже не кажучи про повернення незаконно захоплених українських територій чи виплату репарацій за зруйновану інфраструктуру, що оцінюється зараз в більше, ніж трильйон доларів. Краще вже, якщо це можливо, перечекати нинішню адміністрацію США – яка демонструє надмірну лояльність до курсу Путіна та задовольняє його інтереси.
Проте пропаганда московитів з усіх сил поширює інформацію, що Росія вже виграла цю війну. І тому, мовляв, українцям нібито варто забути про втрачені території й рухатися до “миру”. Інакше на них чекають нові руйнування.
Хоча Україна готова до припинення вогню, але Путін не хоче нічого іншого крім капітуляції України. В цьому й головна проблема для українців, бо Кремль в жодному разі не бажає повертати незаконно окуповані українські території.
Очевидно, що коли б угоду про гарантування Україні безпеки, ухвалену в 94-му році, було виконано, ймовірність війни була значно меншою. Та Росія її не дотрималася, а Захід не виконав своїх зобов’язань. Якби США надали Україні необхідну підтримку, війна вже давно б закінчилася.
А формула закінчення війни є досить простою – Росія мусить залишити всю територію України й війна закінчиться. Сполучені Штати можуть виконати свої зобов’язання за договором 1994 року – і війна закінчиться. Будь-який із цих варіантів підійде Україні. Але зараз обидві сторони продовжують намагатися змусити Україну до капітуляції перед Москвою.
Сьогодні вкрай важливо нагадати Заходу про Будапештський меморандум 1994 року, оскільки цей документ став символом безпрецедентного ядерного роззброєння України в обмін на гарантії безпеки, поваги до її незалежності та чинних кордонів, які згодом були брутально порушені Російською Федерацією.
Що демонструє критичну необхідність переходу від декларативних запевнень до надання реальної, юридично зобов’язуючої військової допомоги та сучасного озброєння для відновлення міжнародного правопорядку. Адже інакше торговця смертю Путіна нічим не зупинити.
Оскільки лише рішуча та чітко окреслена відсіч з боку світової спільноти здатна зруйнувати експансіоністські плани російського диктатора, упередити подальшу руйнацію системи глобальної безпеки та змусити агресора понести повну відповідальність за скоєні злочини.
Тому провідні демократичні держави Заходу мали б консолідувати зусилля задля посилення військової допомоги Україні, запровадження нових, безпрецедентних економічних санкцій та створення дієвого міжнародного трибуналу, що стане єдиним надійним гарантом відновлення справедливості та довготривалого миру на європейському континенті.
Зло мусить бути неодмінно покаране. Адже незворотна відповідальність агресора за скоєні воєнні злочини та руйнування не лише відновить міжнародний правопорядок, а й продемонструє будь-яким потенційним тиранам майбутнього, що зазіхання на суверенітет незалежних націй неминуче завершується повною політичною, економічною та юридичною катастрофою для самого загарбника.
