Поширено вимоги, які висуває Путін для укладання мирної угодиЗвісно, припинити удари по російських НПЗ та іншій нафтовій інфраструктурі. Якраз тоді, коли ЗСУ за один тиждень масштабно врізали по п'яти російських великих НПЗ і вся Росія знову встала в черги за пальним.
Росія допускає територіальний компроміс і контроль України над неокупованою частиною Донбасу, але за це вимагає скорочення ЗСУ та їхніх озброєнь та поступок по російській мові та РПЦ. В перекладі з кремлівської на нормальну — Кремль хоче, аби самі скоротили армію і залишили всередині України російський агітпроп, аби років за п'ять Москва ударила, врахувавши всі зроблені помилки й краще підготувавши ґрунт всередині України.
Ще Москва хоче аби інфраструктура НАТО була прибрана з країн Скандинавії та Балтії. Аби країни Балтії було простіше захопити, це очевидно. І можливо не тільки їх.
Путін згоден на розміщення іноземних військ тільки в західних областях України. Якщо хтось забув, саме ці області Москва не вважає своїми, й неодноразово натякала Польщі та Угорщині, мовляв — давайте Україну поділимо? Вам захід, їм — все решту. Все зрозуміло?
Ну як вам умови? Готові піти? Розкажіть мені про "війну до останнього українця" та про "треба починати переговори та рухатися крок за кроком". Крок за кроком — до чого? До визнання існування в Україні осередків "русского міра" у вигляді "Русскіх домов" та церков РПЦвУ (в миру — УПЦ-МП)?
Може, ще й від Томоса відмовитися самим?
Мені уже просто цікаво, що ще має статися, аби тремтяча і обхезана від переляку частина нашого суспільства збагнула, — не можна домовитися з Путіним. Путін не піде ні на яке "зійтися посередині". Путіну потрібна капітуляція України — принизлива і ганебна. Так, аби потім з осередків "русского міра" з нас знущалися і глузували, на нашій же землі.
З Путіним не можна домовитися. Путін мав у своєму активі три потужні поразки — всі три були пов'язані з Україною.
● Він намагався протягти в президенти російську маріонетку — Україна відповіла Помаранчевою революцією.
● Він через своїх маріонеток хотів обірвати нам шлях до Європи — Україна відповіла Революцією Гідності.
● Він пішов на пряме вторгнення до України — і ми опираємося вже 12 років. І ми гарно опираємося.
Рік тому ви пам'ятаєте, аж такі гучні дискусії щодо ідеї "піти на поступки Москві, аби замиритися"? Так рік тому на фронті наше становище було набагато гіршим, ніж нині. ЗСУ відкинули ворога біля Покровського-Олександрівки. ЗСУ зрізали виступ у фронті біля Лимана. Ми другий місяць звільняємо більше територій, ніж втрачаємо.
А в цей самий час дефіцит федерального бюджету Росії майже удвічі перевищив запланований (5,186 трлн руб. проти 3 у бюджеті). У них дефіцитні бюджети мають 2/3 регіонів (понад 50). У них в 19 регіонах навіть без нашої допомоги вимикають світло — нема грошей. У них палають НПЗ. У них Крим сидить в облозі, без світла і пального.
У цих умовах вони викидають 400-700 мільйонів доларів США на кожен залп по нас ракетами та дронами. І висувають цілковито неприйнятні умови.
Ну, хіба незрозуміло, що це відчай шулера, який ставить все на карту, бо вже розуміє, що програє?
Саме зараз не можна поступатися. Саме зараз не можна приймати умов Путіна. Хоча...
Будь ласка, ви можете погодитися на скорочення ЗСУ та їхніх озброєнь, на поступки по російській мові та УПЦ-МП. Тільки одне питання — а для чого тоді було оце все 4,5 роки підряд?
За що ми тоді воюємо?
