Не дуже часто зараз у Києві можна включити світло в кімнаті. І до цього важко звикнути.
Але у той самий час ми якось звикли до загальної темряви по країні. І дуже дивуємось, коли НАБУ це світло включає.
Кожне нове розслідування НАБУ викликає у багатьох людей приступ апатії і відчаю. Хоча має бути зовсім навпаки. Адже щоб навести порядок у кімнаті треба спочатку включити світло, побачити той срач, який там влаштований, і тільки потім прибирати.
А цей срач там був роками. Невже хтось думає, що СБУ тільки нещодавно почало кришувати гангстерів? Невже хтось впевнений, що на державних компаніях тільки нещодавно зʼявились смотрящі? Що там на потоках десятки років не сиділи політичні призначенці, стимулюючи політиків казати, що «приватизація не на часі»?
Ми всі знали, що країна корумпована. Але чомусь приклади корупції багатьох дивують. Як і той факт, що корупцією в країні займаються неприємні персонажі. І звісно вони впевнені у собі. Бо вони звикли вважати, що це їх країна. Бо вони як ті таргани є королями темряви. Але не витримують життя при світлі.
І так, основа нашого корумпованого діпстейту – це силовики. А основа силовиків – це СБУ. І саме вони і є тим шлагбаумом, який роками не пускав. У країну інвестиції. Блокували зміни. Саботували реформи.
А у результаті – забезпечували Україні почесне перше місце з кінця по рівню бідності в Європі. Тому список ключових реформ, за які нам ще й гроші дають, включає в себе перезапуск цих інституцій. До речі, чого ж ніяк не зʼявиться політична воля за них голосувати....
Але коли НАБУ вмикає світло ми чомусь не радіємо. А мали б. Бо це ж початок прибирання. Так, його ще можна і не завершити. Але почати по іншому неможливо.
Причому включає світло державна інституція. Молода, але все ж таки українська інституція. Яка демонструє таку ефективність і ефектність, що іноді і без жартів починають говорити, що і Вашингтону б не завадило своє НАБУ.
В якої ще нещодавно політики хотіли забрати вимикач. Здавалось би, чому…
І ми тільки починаємо прибирання. До якого нас стимулює євроінтеграція. І вже чуємо голоси політиків, що не дуже нам та Європа і потрібна. Що забагато від нас хочуть. А ще у них мігранти. Та і Париж зруйновано.
Все, аби знов вимкнути світло. І жити як завжди. Бідно. Але щасливо. Бідно для людей. Щасливо для політиків і підзвітних їм корупціонерів. Коли ніхто не змушує включати світло, бачити себе в дзеркало і прибирати та й спортом займатись.
Добре жили. Нащо усе це все…
