Ситуація на фронті, особливо навколо Сіверськодонецька, надзвичайно складна, а втрати наших військ дуже значні. Ні, я жодної миті не сумніваюся в нашій майбутній перемозі. Але на шляху до неї можливі й поразки. У нашому усвідомленні це все одно перемоги духу, стійкості, героїзму, як ми заслужено кажемо про Маріуполь і будемо говорити про всі бої між Ізюмом і Попасною. От тільки це перемоги військових. Але була зрада. Політично-агентурна. Різна. Тривала, коли майже 3 роки руйнували армію, знаючи, що готується вторгнення. І швидка, коли розміновували виходи з Криму, аж до ранку 24 лютого блокували введення воєнного стану (тільки тоді командування отримує в управління всі війська), а тим часом відводили всі військові частини з півночі.
Зараз мене не покидає відчуття, що на Сході дехто дуже бажає нашої поразки. Це дасть змогу звинуватити в цьому Залужного й кинути тінь на армію. Поразку в Маріуполі, а стратегічно це все ж була поразка, зраду й здачу ворогу захисників міста й страшні втрати серед містян на Залужного й ЗСУ ніяк не повішаєш. Суспільство вже називає винних. І винні ці навколо Зеленського. Тому комусь потрібна інша поразка...
А потім можна буде зайнятися давно очікуваними переговорами з путіним із "збереженням лиця" останнього. Після перших поразок у суспільство вкидуватимуть віповідні панічні настрої. Саме на той час приберігають оголошення реальних втрат наших армійців. Бо декому зовсім не потрібна перемога. Ви ж не забули, хто не вживає цього слова, а говорить лише про мир. Ну й, що "не треба бути жадним", ми й без Криму та Донбасу проживемо. І без півдня також... Бо після перемоги будуть інші герої й дуже неприємні питання. А поразка, нехай і часткова, гнітить, змушує думати про виживання.
Це все прикрі думки. Але я не бачу аргументів на протиставлення. У найгірші дні на фронті влада починає "полювання на відьом", провокує розкол суспільства. Знову витягнули з нафталіну антинатівську риторику й гавкання на союзників. Якби не Байден, це б уже відобразилося на постачанні допомоги. Хоча, таки й відобразилося. Тож, коли думаємо, що ми вже пережили найважчі часи в лютому-березні, то це лише частина правди, бо найтемніші та наймерзенніші ще попереду.
