Після деокупації Харківщини особливо гучно зазвучали голоси: 12-15... ні довічне ув'язнення російським вчителям – передовому загону Імперії та ФСБ. Згоден!
Але найважче «зачистити» отого «русскаго учітєля» в собі. Бо всі ми (ті хто народився та виріс в СРСР) – продукт їхньої роботи – негативної селекції совка, в якому підручник з російської мови в Україні називався «Родная рєчь».
«Русскій учітєль» й досі живе в тих, хто має сантимент до російської культури, яку в доктринальному документі Путіна чітко означено як «м'яку силу», котра ставить на меті розширення кордонів Імперії.
Під час війни все примітивізується і спрощується. Або вбиваєш ти, або вбивають тебе. І будь-який сантимент до ворога (мовляв він теж людина і теж любить Булгакова) призведе до того, що ти на десяту секунди натиснеш на гашетку кулемета пізніше, а значить будеш знищений, бо ворог не має жодного сантименту щодо тебе.
Оця «десята секунди» насправді і є метою російських вчителів, які свого часу якісно виконали роботу, розсваривши українців із самими собою
Зробивши всіх нас в тій чи іншій мірі мовними та ментальними шизофрениками, що з одного боку живуть і борються під бандерівським прапором, вигукуючи «Слава Україні», а з іншого Бандеру та його послідовників ненавидять незгірше за самих росіян. Тому що хворі. Інколи смертельно.
А, як хочемо одужати, вижити та перемогти маємо передусім зачистити «русскаго учітєля» у собі. Бо саме він торочить на вушко: «Піші пости і разговарівай на русском, ти свободний чєловєк в свободной странє». Або: «Пушкін, Булгаков, Цой, Висоцкій – нашє фсьо, а тот кто споріт с етім – упоротий націк, провінціальноє маргінальноє меньшєнство». «Ми всєгда найдьом с тобой общій язик, ібо он у нас одін – русскій. Вєдь ти і анєкдоти про Штірліца понімаєшь, і фільми Гайдая цітіруєш! Потому что хорошіє фільми! На, Украінє такіх нє снімалі! Вот, відішь, нє всьо так однозначно. Било жє много хорошєго в СССР. Всє ми вишлі із одной страни, которая і в космос лєтала і фашизм побєділа. Так что давай дружіть, ібо братья. Ето Запад нас поссоріл... Ми за мір...(звучить постріл)».
Тому, дорогий українцю, нині під час війни, коли ти чуєш, щось про «вєлікую русскую культуру» – стріляй на звук, як хочеш вижити.
