Головна різниця між українською армією та російською у цій війні полягає в тому, що перша воює, а друга — «дерётся», по достатьно влучному вислову кремлівских пропагандистів.Я не знаю, хто саме командує у росіян на Сватовському напрямку, однак мушу відзначити — у цієї людини проглядаються явні холерічні ознаки його характера.
Принаймні, про це говорить та поспішність і нервова нестриманість, з якою противник почав ще 3 дні тому кидати безсистемно і розрізнено у зустрічні контр-атаки під Лиманом останні резерви свого Сватовського угрупування, аби лише за будь-яку ціну утримати лінію Лиман — Ямполь.
Результат відомий вже.
ЗСУ просто відмовились від лобовго штурму Лиману та обійшли його північніше й тепер, їм залишається зробити пів-кроку до того, щоб уся конструкція російського командування, щодо оборони «по Осколу» та між Лиманом та Кремінною завалилася.
Я думаю, в залишках двох «моб-батальйонів» 2-го АК, які зараз намагаються утримуватись на своїх позиціях в районі Лиману та у «ротних тактичних групах», у які перетворилися БТГр-и 20-ї ЗВА, що намагалися «контр-атакувати» передові підрозділи ЗСУ, задля того, аби відкинути їх на лінію Рубці — Кримки — Олександрівка — Ярова дуже «зрадіють» такому розвитку ситуації.
Обстановка для російського командування на Сватовському напрямку й у загальному сенсі починає набувати, скажімо так, певної «отрицательной динамики». Справа в тому, що йому до сих пір не тільки так й не вдається поки що, а ні зупинити просування ЗСУ північніше Лиману, а ні відсунути їх, а взагалі — утримати свою вже примарну «оборону по Осколу» північніше цієї ділянки.
Так, я маю на увазі ті події, що відбувається на відтинку між Лозовим і до самого російського кордону по лівому берегу Осколу.
Там, зараз, одразу в декількох місцях ЗСУ форсували цю річку й не тільки утримали на ній невеликі плацдарми, відбивши успішно низьку спорадичних контр-атак 1-ї гв. ТА та ряду «приданих» залишків 11-го АК, а й почали їх активно розширяти протягом останніх 2-х діб. І якщо цей процес продовжиться у тому ж темпі, який я спостерігаю зараз, то уся ця «героїчна оборона» рубежу Лиман — Ямполь російськими військами ризикує геть втратити оперативно-тактичний сенс.
Звісно, що все це розуміють й у російських штабах. Зокрема, у штабах 20-ї ЗВА та 1-ї гв. ТА, які повинні за задумом російського командування скласти основу новго потужного угрупування «Сватово». Судячи зі всього, підрозділам саме останньої армії поставлене недвозначне завдання — не допустити розвитку наступу ЗСУ на захід та північний захід від Сватово.
Однак, у них це явно не виходить.
— контр-атаки «під Куп’янськом», м’яко кажучи, не вдалися, довелося залишити Кучерівку, Подоли та «змиритися» із проривом ЗСУ у Куп’янськ — Вузловий.
— в районі Тавільжанки у противника також, не усе «слава богу», ЗСУ явно розширюють свій плацдарм у Дворічного.
— ЗСУ вже просунулись до південих околиць Борової, а це 37.51 км до Сватово, по прямій з заходу на схід, тобто НАБАГАТО ближче ніж від Лиману й ближче навіть чим з Кремінної.
За великим рахунком, у російського командування зараз, зважаючи на усе це вище мною перераховане, є два найбільш адекватних рішення.
Перестати «драться за каждую пядь земли» у районі Лиману, бо чим більше це триває, тим більша вірогідність того, що ЗСУ просто переріжуть дорогу, яка йде на північ з Лиману та Ямполя через Зарічне (десь приблизно у районі Невського) чи навіть взагалі переріжуть дорогу Р-66 між Кремінною та Сватово, та відвести те, що ще залишилось від «мобілізаційного резерву 2-го АК» та 3-ї мсд 20-ї ЗВА у північно-східному напрямку.
Або продовжити «пручатися» в районі Лиману, і тоді розмір та обсяги майбутньої поразки зростуть на порядок і явно затмарять собою те, що трапилось під Ізюмом. Бо «порепані» 4 БТГр 1-ї гв. ТА, розтягнуті на північ та захід від Сватово, просто в силу того, що їх рівень боєздатності, скажимо так, нині є достатньо «дискусійним», явно не дозволить їм успішно та ефективно блокувати активні наступальні дії ЗСУ зразу, принамйні, на 3-х ділянках\напрямках, особливо тоді, коли усі вузлові пункти основної логічстичної комунікації Уразово — Троїцьке — Сватово — Старобільск опиняться під обстрілом ЗСУ.
«По уму», російському командуванню варто взагалі замислитись над кардінальним рішенням всієї Сватовської проблеми.
Якщо відштовхнутися від тактичного рівня й спробувати у більшому масштабі проаналізувати те, що зараз відбувається у північній частині Луганської області України, то стане зрозуміло, що рішення — утримати район Сватово- Старобільск є, м’яко кажучи, досить «спорным». По двом простим причинам.
— ЗСУ ВЖЕ контролюють район Білогоровки і ВЖЕ ведуть бої за Золотарьовку та Шипілівку, а за неперевіреною інформацієюю (яку я сьогодні спробую перевірити) бої вже їдуть навіть у районі Лисичанського НПЗ.
— ЗСУ ВЖЕ знаходяться на лівому березі Сіверського Донця в районі Ямполя і їм навряд чи щось завадить просунутись до Кремінної, обходячи «героический казачий плацдарм» вздовж річки.
Якщо докласти ці реаліїї одну до одної, думаю ті, хто має хоч мінімальне відношення до планування та організації ведення бойових дій, зразу зрозуміють, до чого я хилю, і чому рішення командування противника, щодо утримання району Сватово — Старобільск я вважаю, м’яко кажучи, «спорным» і достатньо позитивним для нас, бо в такому разі, второго «харьковского драпа» (на цей раз, сватовского), кремлівский режим може й не пережити.
