КНР не змінив позицію щодо Росії та війни після саміту ШОС, так само як Сі Цзіньпін не усунений від влади шляхом перевороту, скоро буде переобраний на третій безпрецедентний термін та затьмарить впливом Мао Цзедуна
Пекін підтримує Росію. Він використовує її як кулаки для боротьби проти заходу.
Зустріч Сі з Путіним та Патрушева з Цзечі дійсно внесла свої корективи у театр війни. Саме після неї межі війни розширилися та Москва, натхнена благословенням, «вийшла» в Балтійське море.
Сьогодні всі головні газети Китаю звинувачують в атаці Вашингтон, виставляючи Росію жертвою, попереджаючи Європу, перш за все Німеччину, про важкі наслідки дружби з американцями, та зітхаючи, що Вашингтон не дає примиритися Москві з Києвом. Деякі навіть порівняли цю диверсію з «інцидентом» в Бучі, який на думку китайської преси був інсценуванням з метою зриву мирних переговорів.
Це єдина країна в світі, що дозволяє собі подібну риторику, не рахуючи режиму в М’янмі та окупованої Білорусі.
Не вбивали би українців іранські дрони, якби Пекін не підтримував Москву та не давав на це своє схвалення.
І не поставить Пхеньян ракети Москві без цього.
І не було б голосів на табло ООН в підтримку Росії, якби не Китай.
Єдине, що тримає Росію на ринзі сьогодні – це підтримка Пекіну. І якою б нефотогенічною здавалася ця реальність, їй варто дивитися в обличчя та знати, з чим ми маємо справу. А не заспокоювати себе казочками про Сі, який кинув Путіна або просто хоче трішечки Сибіру. Своїх васалів або проксі не анексують. Тому що а) вони і так твої; б) їх цінність в тому, що твої вони саме фактично, а не юридично, що дозволяє підтримувати повістку «нас там нет»
