Зібрав декілька яскравих перлів від Лукашенки. У нього «пригоряє», бо теж вимальовується перспектива постати перед трибуналом разом зі «старшим братом». Перший крок зроблено: євродепутати закликали ЄС накласти на Білорусь ті самі санкції, які вони наклали на Росію.
Відчувши привид Мілошевіча за своєю спиною, Лука почав нервувати, тріпаючи язиком: від бравади та погроз прийшов до переляку за своє майбутнє.
5 лютого - «Україна ніколи з нами не воюватиме: ця війна триватиме максимум три-чотири дні. Там не буде кому проти нас воювати».
11 березня - «Не ми на них нападали. Вони почали. А я зараз вам покажу, звідки на Білорусь готувався напад. І якби за 6 годин до операції не було завдано превентивного удару по позиціях… вони б атакували наші війська Білорусі та Росії, які були на навчаннях. Тому не ми розв'язали цю війну, у нас совість чиста».
19 березня – «Росія пропонує Україні такі речі, які відбуваються у Білорусі. Тобто Україна має стати такою, як Білорусь. З певними нюансами».
5 травня – «Я відчуваю, що ця спецоперація затягнулася… Ми не збираємося брати участь у спецоперації в Україні».
29 вересня – «Україні вже створюються якісь чи то полки, чи то батальйони для повалення не лише влади. Але для того, щоб перевернути, відірвати Білорусь та приєднати до блоку НАТО. Знову хочуть нову Україну тут у Білорусі створити».
23 листопада – «Якщо Росія переможе - ОДКБ житиме, якщо, не дай боже, не переможе - ОДКБ існувати не буде… Не дай боже, завалиться Росія, то під цими уламками наше місце».
Фактично, остання цитата виглядає як благання про порятунок. Усе йде за планом. Тому від Луки незабаром варто очікувати зречення від фюрера та готовності поїхати в Гаагу. Правда, він хотітиме потрапити туди як свідок, але не тут то було… Пізно.
