Те, що за даними джерел NYT, під час зустрічі з представниками США минулого місяця росіяни хотіли донести до президента Джо Байдена різке послання: хоч би скільки російських солдатів було вбито або поранено на полі бою, країна-агресор не відступить, може бути черговим “надуванням щік” Путіним і його подільниками. Адже не дивлячись на те, що Російська Федерація набагато переважає за чисельністю Україну, кількість населення їхньої країни не становить більше мільярда чоловік, як, скажімо, в Китаї або Індії. А це означає, що їхні втрати на полях боїв мають свої кількісні обмеження. Про що в Кремлі добре знають.
Очевидно, що Путін у війні з Україною хоче зробити основну ставку на чисельність своєї терористичної армії і терористичні обстріли території України. І це б дійсно могло б спрацювати, якби Україна та наші союзники сиділи склавши руки і просто чекали, що прийде в голову тим, хто засів в Кремлі. Але це не так.
Від самого початку російсько-української війни тим, хто приймають рішення і в Україні, і в Сполучених Штатах та в цілому на Заході, було цілком очевидно, що Москва робитиме ставку на чисельність своїх військ. І до цього готувалися.
Крім того, тактика “великого полководця” Жукова, який закидав поля боїв трупами червоноармійців, не працюватиме в ХХІ столітті. Час не той і не та техніка, яку поставляють Україні наші американські і європейські союзники. Але з подібних ультиматумів росіян всі ми мусимо зробити відповідні висновки.
Перший: це те, що вони можуть ще не раз брати західників “на слабо”, думаючи, що західна цивілізація поведеться на загрозу нагромадження гір їхніх трупів. Мовляв – “бійтеся нас, бо ми всі здохнемо, але не поступимось Україною”. Звісно, що це сумнівні і наївні “аргументи”, проте чомусь в Росії вважають, що це здатне подіяти на Вашингтон та Брюссель.
Другий: Путін вирішив перевести свою “спецоперацію” в розряд Народної війни, коли не тільки його злочинний режим має відчувати загрозу свого існування, а й пересічні росіяни мусять повірити в те, що їхнє “Отєчество в опасності” і тому все, що відбувається, є правильним рішенням їхнього “лідера нації”. Назвавши це нове визначення війни з Україною – “священною народною спецоперацією”. Проте, щоб видавати себе за “сталінський совок”, росіянам, як мінімум, потрібно почати розстрілювати свою еліту – а з цим у Путіна можуть виникнути проблеми.
Третій: тепер самі українці з цього всього мусять зробити правильні висновки – не потрібно мати жодних ілюзій щодо московітів, і того, що вони хочуть зробити з Україною. Росія входить в період агонії своєї імперії. І ніякої жалості, чи співчуття до них у нас бути не може. Адже це їхній самостійний усвідомлений вибір.
Реальність для московітів сьогодні є такою, що в них вже зараз не вистачає зброї, техніки, обмундирування, їжі та забезпечення. А після Нового року в Московії почнеться велика економічна стагнація. Це є дуже важливий фактор, про який усі знають і нарешті він наближається. Так, що усі ці “лякалки” подільників Путіна про “мільйонну армію” не більше, ніж передсмертний хрип його режиму, котрий входить в стан агонії.
Хоча цей стан Росії є дуже небезпечним не тільки для України, але й для всієї західної цивілізації. Усвідомлюючи це, Захід має виробити інші підходи до допомоги та підтримки України. І це варто зробити якомога скоріше.
Цей новий підхід однозначно мусить полягати в тому, що не варто чекати на військовий або економічний крах Російської Федерації. Того, хто напав на тебе, і хоче вбити – потрібно знищити. Іншого виходу у всіх нас просто немає.
