Фюрер перестав ховатися від поганих новин і знову асоціює себе з війною. За короткий час він зустрівся з воєнними блогерами, організував масовку підставних матерів загиблих окупантів, "перевірив ремонт" Кримського мосту і навіть заїхав до «штабу СВО».
Причин такої гіперактивності декілька.
Потрібно рятувати армію від ганьби. Поразки на фронті, невдала ЧМОбілізація сильно дискредитували військо. А тут ще Прігожин з Кадировим буквально витерли ноги об Шойгу та Герасимова. В результаті російська армія, донедавна - гордість імперії, згадується лише в негативному контексті. Від таких вояк ніхто нічого хорошого не очікує.
Прігожин та Кадиров «призначили» керувати війною близького до себе генерала Суровікіна, створивши фактично паралельне Міноборони. Воно тягнуло на себе весь позитив, негатив адресувався Шойгу.
Прігожин занадто зміцнився, став разом з Кадировим героєм «зетніків», хоча ним має бути Путін. Ватажок "вагнерівців" дуже посилився як у медіа, так і у російській політиці.
Інформаційна активність російських пропагандонів свідчить, що бункерний зараз намагається реабілітувати фанерного маршала Шойгу як противагу Прігожину. Адже вата мусить вірити в армію, а не в кримінальне угрупування.
Фюрер відвойовує і власний рейтинг. На тлі поразок армії Z-блогери громили не лише Шойгу, а й самого Путіна: мовляв, він живе у власному світі, не знає, що відбувається на фронті, і взагалі «політики всіх здали».
Для Путіна ситуація бідова не лише з «СВО». У березні 2024 року в Росії президентські вибори. Хвороблива манія величі дає підстави йому думати не тільки про участь у них, але й про перемогу. Для цього й потрібно зачищати всіх посіпак, хто необачно запливає за буйки.
Путін добʼється свого і стане обличчям поразки. Ситуація на фронті не обіцяє фюреру хороших новин, тоді як російська пропаганда нагадає глибинному народу, хто в країні за все несе відповідальність.
