Стрічка переповнена збуреними дописами прибічників чинної влади і всіх хто вирішив долучитися, через те, що частина інтернет-спільноти гостро критично висловилася з приводу подорожі Зеленського до США. Особливо їх вкурвило обговорення зовнішньості Зеленського. Хоча. Жоден з топових порохоботів сам факт зустрічі не критикував, а Ірина Геращенко навпаки написала що подорож Зеленського до Штатів, для України була дуже корисна.
Але, то правда. Чимало інтернет-користувачів залишили в'їдливі коментарі і цим збісили шанувальників ЗЕ і всіх хто вирішив до них долучитися. Шанувальники ЗЕ і долучені апелюють до того, що в країні війна і що під час війни керівника твоєї держави треба шанувати і підтримувати. Чи праві вони?
Для початку, неймовірно оригінально виглядає, коли про "шанувати і підтримувати" заявляють ті самі особи, які 5 років цькували і паплюжили президента Петра Порошенка. Тоді для них таке було нормою. Шанувати і підтримувати тоді їх не тягло. Доречне питання, якщо вони самі не вважали за потрібне шанувати і підтримувати, яке моральне право вони мають висувати якісь претензії нам?
Правильна відповідь - жодного. Принаймні - до групових вибачень перед Петром Порошенком за весь бруд вилитий раніше.
Але зосередимося на самому питанні. Чи треба шанувати і підтримувати президента своєї країни?
Почнемо з "підтримувати". Визнаю цілком чесно, я підтримую діяльність президента України. Ба-більше. Я виконую накази командирів, які виконують накази президента України. Я гарно виконую накази. Я не маю по службі доган, натомість маю відзнаки. Допоки я ношу однострій ЗСУ інакше бути не може.
Тепер щодо шанувати президента. Тут просто наведу приклад. Уявіть собі людину, в якої в Ірпені або Бучі русскіє спалили будинок, убили дружину та згвалтували доньку. Нині ця людина гризе собі лікті від думки: "Чому я їх не вивіз? Чому я повірив казкам преЗЕдента про травневі шашлики, а не попередженням опозиції?"
Люди, які втратили майно. Люди, які втратили рідних. Люди, чиї родичі потрапили під окупацію. Люди які самі пережили знущання і глум окупантів. Люди, які пам'ятають обіцянки Зеленського "знайти мир в очах Путіна" та "ми маємо план Б". Люди, які прямо зараз купують для рідних в ЗСУ форму і амуніцію, бо держава керована Зеленським видає велике ні чорта. Як ви гадаєте, скільки шани мають до влади Зеленського усі ці люди?
Відповідь на це питання дадуть вибори. А нині, звинувачуючи в критиці Зеленського самих лише порохоботів, шанувальники ЗЕ насправді сильно спрощують ситуацію. Мономарафоном і натовпами ЗЕботви влада створює відчуття, ніби влада ще й досі має надвисокий рейтинг. Навіть вищий ніж був у Януковича - місяці за три до Майдану.
Проте. Влада не даремно намагається прив'язати до критики Зеленського самих лише порохоботів. Це ще одна спроба зіграти на 100 разів обсмоктаному ними "антирейтингу". Критикувати Зеленського, мовляв, погано бо це на руку Порошенко. А Порошенко це... коротше антирейтинг.
І як не дивно, влада права. Бо політичне поле України зелені зачистили настільки, що лишилася тільки одна опозиція - повноцінна, з рейтингами, мільйонами прибічників і дружніми медіа. Це Європейська Солідарність. Якщо влада перейшла тобі дорогу, тобі один шлях - до ЄвроСолідарності.
І так буде ще довго. Бо як раз Порошенка його прибічники шанують і підтримують. Саме за те, що робив Порошенко коли був президентом. За те що він робив під час пандемії КОВІД. За те що він робить зараз. Бо Порошенко шану до себе заслужив.
Чи заслужить таку саму шану Зеленський - не знаю. Судячи з бурних слинявих істерик шанувальників ЗЕ з пошаною в них уже сильні проблеми. Бо той хто упевнений в своїй силі - не істерить.
Війна закінчиться. Підтримувати і служити стане не треба. А шани так і не буде. Не заслужив.
