Путін на зустрічі з ветеранами «великой отечественной» і «блокадниками» у Санкт-Петербурзі 18 січня, присвяченій «80-літтю прориву блокади», розродився низкою заяв на історичну тематику. Він повторив відому тезу, про «історичні землі Росії», наші історичні території» на сході й півдні України та «захист наших людей», які там живуть. Узагалі-то більша частина цих земель, які РФ оголосила приєднаними до себе, – це справді історичні землі, але не Росії, а Війська Запорозького, яке там існувало, коли ніякої Росії на мапі Європи ще не було. Ну, а переважну більшість населення цих земель – за переписом 1897 року в Російській імперії – становили українці, за офіційною термінологією, «малороси», за винятком кількох ареалів. Але у них «великороси» теж більшістю не були – або то були донські козаки (які себе росіянами не вважали), або приазовські греки. І в УРСР росіяни там не становили більшість, але що Путіну демографія, що імперська, що радянська – він сам є корифеєм усіх наук, оголосивши українців і росіян «однією нацією» й «одним народом». Слід віддати належне Сталіну: він усе ж таки дещо розумівся на націології та ніколи таких нісенітниць не прорікав. Але навіть Сталін для Путіна ніхто і звати його ніяк – В.В творить свою, власну соціально-історичну міфологію, яка з об’єктивною реальністю аж ніяк не стикується. Втім, попередник у московського дуче все ж був, і йменувався він Адольфом Алоїзовичем – той також зараховував до німецької нації, до германських й арійських народів людські спільноти на дуже цікавих засадах – скажімо, калмики були «арійським народом», і кубанські козаки – також, бо їх оголосили «нащадками ґотів»… Та маячня мала наслідком загибель тільки у Європі близько 50 мільйонів людей. Які наслідки матиме нинішня маячня?
Але то вже речі традиційні. Що нового вніс Путін у російську соціально-історичну міфологію – так це оповіді на тему «блокади Ленінграда» під час «великой отєчественной». Він заявив, що тоді представники дуже багатьох європейських країн скоювали злочини, проте раніше Росія нібито про це мовчала з метою не псувати відносини з іншими державами. Втім, надамо слово самому великому дуче, цитую його мовою оригіналу: «Здесь, на Ленинградском фронте, в блокаде Ленинграда участвовали и совершали преступления представители очень многих европейских стран. Мы никогда раньше в силу определенной толерантности и для того, чтобы не портить отношения, не портить какой-то фон наших отношений со многими странами, об этом не говорили». А далі Путін сказав, наче така сама картина була й на інших фронтах: «Достаточно посмотреть на "Голубую дивизию" под Сталинградом. И здесь, на Ленинградском фронте, во время блокады со всех стран участники были, из многих, во всяком случае». І далі занурився ще більше в глибину історії (точніше, того, що в РФ зветься історією): «Это всегда было так. Достаточно открыть Льва Толстого и почитать "Войну и мир". Когда он говорит, что пришла вроде бы как французская армия под предводительством Наполеона, но это была вся Европа. Потому что к этому времени Наполеон Бонапарт фактически поставил под контроль всю континентальную Европу. И Толстой там это все уже описывает. Это было во времена Отечественной войны 1812 года. То же самое повторилось и во время Великой Отечественной войны 1941-1945 годов после того, как Гитлер, по сути, поставил под контроль тоже всю континентальную Европу».
Можна нестримно сміятися, можна спересердя плюватися, можна робити це одночасно, проте найкраще зрозуміти раз і назавжди: держава, де 80% населення (за даними соціологічного центру ФОМ) підтримує свого вождя з його тотально-тоталітарною міфологією замість об’єктивної картини світу, не має права на існування. Вона небезпечна для людства, наче скажений вовк для навколишніх сіл. Бо вона вибудовує ксенофобію та ненависть до всіх і вся, а себе виставляє носієм усіх можливих чеснот. Хоча насправді «блокада» Ленінграда – це один із радянських міфів, і невідомо ще, хто вчинив більше злочинів проти цивільного населення міста – гітлерівці чи сталінці.
Але про все по-порядку. Гітлерівська Німеччина ніколи не ставила під свій контроль усю чи майже всю континентальну Європу. Швейцарія, Швеція, Португалія були нейтральними. Іспанія послала лише одну добровольчу («блакитну») дивізію, а ще постачала до Німеччини апельсини і каву. Та головне інше: Польща була окупована нацистами, проте чи була вона «під контролем»? А Югославія, Албанія та Греція? Та і про Францію не можна було сказати – «підконтрольна»… Десятки, а потім сотні тисяч вояків Гітлера та його сателітів воювали на теренах «підконтрольної» Європи. І в часи Наполеона Іспанія люто воювала з французькими окупантами, а Швеція у 1812 порвала з Францією і вступила у союз із Росією… З іншого боку, поляки воювали з Росією не тому, що Наполеон їх поставив під свій контроль – вони мали власні, дуже серйозні підстави ненавидіти Російську імперію. Тобто Путін, м’яко кажучи, спрощує, точніше, бреше, проте всі його нісенітниці, ще з посиланням на Льва Толстого, додають необхідні штрихи в міфологічну картину історії – Європа посутньо ворожа Росії, вона завжди була проти неї.
Принагідно: іспанська добровольча «Блакитна дивізія» ніколи не воювала під Сталінградом, вона діяла під Новгородом, потім – в околицях Ленінграду. А щодо представників «очень многих европейских стран», що начебто чинили злочини під Ленінградом, то була принаймні одна така країна, правда, не європейська, а євразійська, звалася вона Росією. Росіян у Вермахті вистачало, і не лише у допоміжних формуваннях, а й у бойових частинах.
Та головне у всьому цьому те, що «ленінградська блокада» – це радянський міф, покликаний прикрити злочини більшовицької влади проти цивільного населення. Бо насправді ніякої блокади не було і бути не могло, оскільки місто і весь Ленінградський фронт мали сполучення з «великою землею» через Ладозьке озеро, 60 км західного (ленінградського) берега якого лишалися в руках Червоної армії. Питання це детально розглянуте у статтях і Ютуб-програмах російського історика Марка Солоніна, якому у випадках, коли не йдеться про українську минувшину, можна довіряти. Солонін із цифрами в руках довів, що голоду та масової смертності городян не повинно було бути, проте – було. Чому і як? Це варто дослідити окремо, оскільки в тоталітарній міфології і брежнєвщини, і путінщини «ленінградська блокада» (насправді – облога Ленінграда, проте не блокада!) займає особливе місце. Тільки за Брежнєва винними оголошувалися виключно нацисти, а Путін до цього приплів усю континентальну Європу, відбілюючи тим тяжкі злочини російського більшовизму та розпалюючи ксенофобію масового росіянина.
