Зомбування населення Росії необхідністю нападу на Україну – злочин, за який всі до нього причетні, мусять понести повну відповідальність
Армія путінських імперських пропагандистів знову почала лякати світ ядерним Армагеддоном. Так ніби ядерна зброя є тільки у Російської Федерації. А один із основних ідеологів кремлівської пропаганди – телеведучий Владімір Соловйов взагалі став висувати божевільні ідеї, що Росія має напасти на Німеччину і Францію. Оскільки, мовляв, канцлер Німеччини Олаф Шольц заявляв, що Захід не повинен дозволити Росії виграти війну проти України, а Франція планує поставити свою військову техніку Києву.
Варто визнати, Путіну вдалося досягти успіху в “промиванні мізків” росіян, і зараз, за більшість з них думає телевізор. Їм так легше живеться, бо здається, що цим вони зможуть зняти з себе тягар відповідальності за ті страшні злочини проти людяності, які чинять з 24 лютого 2022 року в Україні російські терористичні війська.
Можна сказати, що за два десятиліття існування в Російській Федерації диктаторського режиму, у її населення аномально змінилася біохімія мозку. Коли вони вже просто не здатні відрізнити чорне від білого, зло від добра та готові терпіти все, що їм накаже через своїх войовничих пропагандистів Путін з телеекрану. І якщо в роки “перестройкі” зомбуваннями з телевізора займалися лише Анатолій Кашпіровський та Алан Чумак, то тепер на тирана працює дюжина високооплачуваних телевізійних “кашпіровських”, які не гребують нічим, щоб тільки догодити своєму хазяїну в Кремлі.
Вчителі, пекарі, пожежники, лікарі, шофери і банкіри, всі вони опинилися у безвиході. А подивляться ввечері телевізор, де показують та розповідають, як Росія скрізь впевнено “перемагає” і її “підтримують” більшість країн світу в агресивній війні проти України, й їм стає легше. Значить “лідери” ведуть країну правильним шляхом.
З початку повномасштабної війни російське державне телебачення вилучило зі своїх програм усі колишні розважальні шоу, наповнивши ефіри пропагандистськими політичними ток-шоу та перевіреними державою новинами. Інформаційне зло тиражується у таких немислимих масштабах, що уберегтися від цього пропагандистського цунамі майже неможливо. Популяризація серед народних мас “розвиненого путінізму” не обминає навіть школярів і студентів, які можуть бути покалічені цим на все життя.
Інтернет-регулятор Московії, Роскомнадзор, від початку війни ультимативно наказав ЗМІ видаляти повідомлення, що містять слова “вторгнення” або “війна”, і покладатися лише на офіційні урядові джерела, які називають війну в Україні “спецоперацією”. У якийсь момент росіянам потрібно прокинутися і зрозуміти, що 2 + 2 зовсім не дорівнює 5, як це стверджує Путін. І що не можна все сліпо сприймати на віру, коли ти почуєш, що тобі віщають телевізійні шовіністичні “кашпіровські” – Симоньян, Соловйов, Скабєєва, Попов, Шейнін, Кісельов, чи Кеосаян.
Ці “чарівники коричневого світу” з усіх сил допомагають тирану відбілювати російську терористичну війну за допомогою брехні, заперечень істини, відвертих фальсифікацій, ксенофобії та псевдохристиянського фанатизму “гундяєвського православ’я”. Не бажаючи розуміти, що кожна їхня телевізійна передача – це в майбутньому найкращі свідчення проти них самих в міжнародному суді, де їм доведеться знаходитися зовсім не в якості свідків.
Пропагандою можливо довгий час тримати населення Російської Федерації під контролем, але коли росіяни зараз почали відчувати серйозний економічний тиск і різке падіння рівня їхнього життя, то зомбуванням з телевізора вже буде неможливо перекривати злиденні реалії повсякденності. І тут вже мілітаристським шовінізмом нічому не допоможеш.
Колишня комуністичну ідеологію вправно перелицювали на імперську зверхність, вдосконаливши цим тиранію часів культу особистості Путіна. Хоча ідеологія насправді є, але вона вправно маскується під пропагандистську “об’єктивність” телеведучих. Які, як років 50 тому найвідоміший “політичний кілер” на телебаченні Радянського Союзу Валентин Зорін, захлинаючись, розповідають про те, в яких безпросвітних злиднях живуть всі американці і європейці. І так трапилося, що дехто з нинішніх “зірок” політичного російського телебачення встиг навіть пройти стажування у Валентина Зоріна, коли Путін, на початку 2000 років, повернув його на ТБ, хоча тому було вже десь 90 років.
Зараз пропаганда, знову як в СРСР, діє за повної відсутності будь-яких конкурентів, а більшість інакомислячих витіснена за межі Росії. Путінські росіяни проживають у своїй “інформаційній бульбашці”, в яку неможливо проникнути із зовні, оскільки деспот зробив усе для того, щоб заблокувати шлях співвітчизникам до світових медіа та соціальних мереж.
Вісімдесят п’ять відсотків росіян отримують усі новини з телебачення. Путінське ТБ охоплювало три чверті росіян навіть тоді, коли такі канали, як “Дождь” і BBC, ще були в РФ у вільному доступі. До певного часу Путін дозволяв цим незалежним ЗМІ транслювати свої передачі, бо знав, що їх дивиться лише кожний п’ятий росіянин.
Завдяки неможливості отримати із зовні альтернативну інформацію, багато хто в Росії вважає Путіна рятівником, який прийшов “звільняти” український народ. Росіяни не розуміють, що під цим мається на увазі вбивати українців без розбору, знищуючи міста і населені пункти, які ще рік тому жили нормальним мирним життям.
Безальтернативний телевізор став центральним елементом боротьби Кремля за перемогу в інформаційно-психологічній війні проти Заходу. Деформуючи історичну правду, пропагандисти подають Росію, як абсолютно іншу цивілізацію, що безкомпромісно бореться з усіма тими “негативними проявами”, які Америка і Європа видають за цивілізаційний розвиток. Тому духовна і скрепна Росія не має права програти “силам світового зла”.
Ще трохи, і гіперпатріотично налаштовані росіяни, які не хочуть дивитися в очі світовим реаліям, заборонять у своїх школах іноземні мови. Мотивуючи це своє рішення тим, що справжнім патріотам це зовсім не потрібно, а тих, хто не окріп духом та схильний до хитань у своїх поглядах і переконаннях, це збиває з толку.
Сьогодні Путін веде по суті дві війни. Одна це війна з Україною, в якій у нього немає жодних шансів на перемогу. А інша – це пропагандистська війна режиму, котра спрямована проти власного народу, єдиного справжнього ворога узурпатора. Щоб ні в кого не виникало навіть і бажання вільно приймати свої власні рішення. Адже для путінської влади найвищим рівнем патріотизму є повна покора рішенням вождя, а хто з цим не згоден автоматично стає ворогом діючого режиму.
Тому мільйони росіян просто німіють від жаху від наслідків, що їх може принести відкрите інакомислення. Вони не такі невігласи, як це може видатися на перший погляд, але йшли специфічним російським шляхом занадто довго, щоб не знати, що жодна сила за межами Росії не прийде їх звільнити. А самі вони звільнитися поки що не здатні.
Як і не здатні збагнути, що ті злочини проти людяності, які вчиняють їхні військові в Україні, це не що інше, як етнічні чистки та тероризм, за які їм доведеться теж відповідати. Але запрограмовані ТБ на ведення війни мізки росіян, не здатні усвідомити, що винен не тільки Путін. Їхня підтримка війни або мовчазна згода з нею через неспротив проти її проведення, також кваліфікуватимуться, як участь в ній. Адже, в такому разі, держава діє від їхнього імені і за їх згодою.
Росіяни живуть і жили в ненормальному суспільстві, чи то є нинішня Росія, чи був старий Радянський Союз, де люди виросли, отримуючи недостовірну інформацію про себе та навколишній світ, і, у більшості випадків, цим задовольнялися. З дуже різних складних причин колишній homo sovieticus перетворився на homo puticunisa, але при цьому залишилися спотворені уявлення про вищість та винятковість, з патологічним патріотизмом і з досвідом рабства, колоніалізму, нескінченних війн і насильства.
Після розпаду СРСР здавалося, що росіяни отримали стійкий імунітет і вже більше ніколи не будуть довіряти державній пропаганді. Але все так швидко повернулося на кола свої, що вони почали чомусь вірити у відверто пропагандистські кремлівські штампи, що Україна ніколи не існувала як держава, а колись була лише невеликою територією під назвою Малоросія. Повіривши твердженням, що сучасна Україна сконструйована колишнім Радянським Союзом, а Кримський півострів завжди перебував у власності Росії.
Війною в Україні Путін позбавив російський народ майбутнього. Патологічний соціопат не здатен оцінити, що він зробив в дійсності, намагаючись за будь-яку ціну повернути росіянам колишню “імперську велич”. Жодна країна світу на сьогодні не є так тотально зомбованою, як Російська Федерація.
Росія, ще під час свого першого вторгнення в Україну у 2014 році завершила свій перехід від авторитаризму до тоталітаризму. Бо в авторитарних режимах вас залишають в спокої, поки ви тримаєте язика за зубами. Але тоталітарні диктатори вже вимагають вашої активної і палкої підтримки. Тих, хто не висловлюють свою підтримку, помічають, виділяють і жорстоко карають.
Після початку широкомасштабної війни 24 лютого 2022 року, Путіну вже стає занадто мало, щоб усі його постулати телевізійної пропаганди просто засвоювалися населенням. Він хоче, щоб всі стали прихильниками його культу війни, і з радістю йшли на смерть задля збереження його злочинного режиму.
Тому усі ті пропагандисти рашизму, що забезпечують тирану інформаційне зомбування населення необхідністю ведення війни, є воєнними злочинцями та мусять за це понести повну відповідальність.
За вироком міжнародного трибуналу, батька пропаганди Третього рейху, головного редактора тижневика “Der Stürmer” Юліуса Штрайхера було засуджено до страти. Теж саме отримав нацистський пропагандист, ведучий англомовних передач німецького радіо Вільям Джойс (Lord Haw-haw), також повішений за пропаганду нацизму.
Зараз, звісно, інші часи, але виникає питання – чи не варто буде повернутися до традиційної практики щодо інформаційних злочинців? Адже російські пропагандисти так само винні у розпалюванні війни, як і Путін.
