У вересні 2022 року в росії було розгорнуто часткову мобілізацію, внаслідок чого в армію окупантів було призвано сотні тисяч абсолютно небоєздатної людської маси, на підготовку якої часом навіть не виділялося і 2-х тижнів.
Командування РОВ ставило за мету вирішити проблему з нестачею особового складу через суттєві втрати й заткнути якнайшвидше основні дірки на фронті, домігшись тактичних успіхів. Але насправді все вийшло не так, як планувалося на набережній Фрунзе.
Результатом часткової мобілізації стала поява в РОВ великої кількості непрофесійного та неякісного ресурсу, який сам по собі не вирішив проблеми на фронті, а лише їх посилив, будучи каталізатором деградаційних процесів в армії.
В даний час російська армія відчуває критичні проблеми з організацією бою у ланці батальйону, рота, взвод. Це пов’язано з тим, що 80% командирів ланки батальйон/взвод не володіють, увага, навіть теоретичними знаннями, не кажучи про реальний досвід організації наступу.
При організації наступальних чи штурмових процесів не проводиться практична підготовка, а також не враховуються базові речі, такі як фронт і глибина бойової завдання, тривалість наступу, морально-психологічний стан о/с, підготовка.
Знову ж таки, все це обумовлено відсутністю професійного офіцерського складу у підрозділах РОВ, від нижньої до середньої ланки.
У результаті у більшості випадків управління командирами під час бою не здійснюється або перебуває на низькому якісному рівні.
Тому підрозділи РОВ часто діють гранично шаблонно, здійснюючи однакові тактичні дії, без маневрів підрозділами та вогнем, не маючи чіткої послідовності дій елементів бойового порядку, їх зміни при виконанні бойового завдання.
По суті, в більшості наступів РОВ відсутня взаємодія між підрозділами рівня ШО і ШГр. Взаємодія відсутня і на рівні між підрозділами вогневої підтримки, у яких також відсутня навіть базова організація.
Зокрема, підрозділи вогневої підтримки не завжди, а найчастіше дуже рідко, взаємодіють з органами військової та спеціальної розвідки, інженерними підрозділами, підрозділами РЕБ, БПЛА тощо. Це призводить до зниження ефективності вогневого ураження.
Також відсутність професійних кадрів у лавах артилерійських підрозділів призводить і до того, що зростає кількість витрати пострілів, яка не відповідає встановленим нормам, правилам стрілянини та управлінню вогнем. У разі дефіциту снарядів це критичне явище.
Так само низький рівень досвіду призводить до застосування артилерійськими підрозділами засобів вогневої поразки, які не підходять для заподіяння істотних збитків ураженому об’єкту. Це своєю чергу так само веде до безглуздої витрати БК, а також виявлення позиції і навіть її втрати.
Фактично російська армія зараз насичена настільки непрофесійною компонентою, що у найближчі кілька років якимось чином відновити офіцерський і якісний ресурс у військах, які хоча б володіють базовими знаннями, не вдасться. З урахуванням тенденцій ситуація буде погіршуватися.
