Весняний наступ Сил оборони України, який готується спільними зусиллями кращих стратегів України і Заходу, перебуває під загрозою. Якщо його не станеться, російсько-українська війна має високі шанси закінчитися поразкою України.
На втілення такого апокаліптичного сценарію вказує ряд обставин та фактів, які у всіх перед очами.
Все почалося зі зрадницьких дій діючої влади у лютому 2022 року, в результаті яких російська армія фактично безперешкодно дійшла до Києва і Харкова, захопила частину територій північних і південних регіонів. Зацікавленість суспільства (і союзників України) у з’ясуванні причин і причетних осіб посилюється з кожним днем, зеленій владі все складніше ігнорувати цей запит. Відповідно для російських «кротів» збільшується актуальність винайдення механізмів уникнення відповідальності, посилення контролю над політичною і особливо військовою сферою.
З моменту входження у владу «зелена команда» порушила стільки законів, що єдиним способом її виживання є максимальна узурпація влади - щоб не довелося до кінця життя або сидіти, або бігати світом від українського правосуддя. Заміна демократичного державного устрою на автократичний «російського» зразка відбувається повільно і непомітно для переважної частини суспільства, зайнятого власними проблемами і війною.
Реалізацію проекту у вищих органах державного і політичного управління займаються особи, об’єднані спільними корисними інтересами і роботою на російські спецслужби. Не буде помилкою назвати їх «резидентурою російських спецслужб» на чолі з А.Ермаком і О.Татаровим, у тісному партнерстві з знавцем українського законодавства, державним зрадником А.Портновим.
За деякими ознаками, у березні 2023 року «резидентура» отримала завдання виняткової важливості - зірвати весняний наступ Збройних сил України через загрозу поразки Московщини. Через те, що перервати канали західної допомоги Кремль не в змозі, він прийняв рішення піти ва-банк - засвітити «кротів» в української владі, але через них утворити законодавчі перепони функціонуванню Збройних сил України.
Для цього «резидентурі» поставлено завдання прийняти у другому читанні поправки до законопроекту №4210, авторства голови Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Верховної Ради України О.Завітневич, якого ЗМІ давно підозрюють у зв’язках з російськими спецслужбами.
Серед антиконституційних норм, запропонованих до доповненої редакції законопроекту, містяться «подання міністром оборони президенту кандидатур офіцерів вищого військового командування для призначення на керівні посади у Збройних Силах» і «затвердження Верховною Радою кандидатур офіцерів на найвищі посади в ЗСУ».
Ці два положення потрібно вважати головними, інші, спрямовані на порушення прав військовослужбовців, є «маскувальною сіткою» і мають відволікти увагу громадськості «на негідний об’єкт».
Не важко уявити, що отримання ВРУ права на керування кадровою політикою Генштабу миттєво паралізує будь-яку діяльність ЗСУ, не кажучи про підготовку до наступальних дій. Уявіть: до України прибувають і накопичуються підготовлені західними союзниками війська і техніка, з них формуються нові наступальні підрозділи але… За вказівками ермаків-арахамій їх командирів зе-більшисть Верховній Раді не призначає!
Дуже скоро постане питання: чи можливий наступ нової української армії, підготовленої за НАТОвськими стандартами, озброєної НАТОвською зброєю без командирів? Будь-який досвідчений військовий скаже, що ні.
Після цього Генштабу доведеться перенаправляти накопичені сили і засоби на оборону і епізодичні штурмові дії під керівництвом наявних командирів. При цьому далеко не факт, що зелені їх всіх швиденько не познімають через ВРУ в угоду російським дружбанам-кураторам, а там вже і «зустрінемось посередині» не за горами. Не дарма пару тижнів тому неназваний «український високопосадовець» (читай - Ермак) в інтерв’ю американському ЗМІ заявив, що «вище керівництво України не вірить в успіх весняного наступу». Тобто, утворення зе-владою інформаційної платформи для приховування і виправдання власної зради перед західними партнерами розпочато. Дуже скоро ця «вельможна точка зору» почне переміщуватися в український інформаційний простір через брехливий «телемарафон» і підконтрольну блогосферу.
Спроба відбирання у Генштабу права на призначення його офіцерів на посади в армії виглядає дічью навіть у мирний час, а під час війни має бути розцінена виключно як дії на користь країни-агресора з боку О.Завітневича, його покровителів і депутатів, якщо вони голосуватимуть та таку пропозицію. З цього приводу варто утворити тимчасову сліду комісію і дослідити, під впливом чого у світлій голові ініціатора, до речі, суто цивільної особи, народилася геніальна ідея керувати кадровою політикою Генштабу.
Важко переоцінити деморалізуючий вплив на ЗСУ і населення «прогресивного» закону №4210, який наразі проштовхує «нове російське лоббі» у ВРУ. Під час російсько-української війни, зауважте.
На порятунок ситуації з боку «силових» структур надії немає, вони підконтрольні владі і корумповані нею.
Хто відповідатиме за зраду - питання риторичне, але презедент дуже радіє, що відповідальність з нього знята і перекладена на дурнів з ВРУ.
В черговий раз Україна виходить на край прірви. Хочеться вірити, що це бачимо не тільки ми.
Енді Грін,
18.03.2023
