Російські Вимирати – цю фразу я почула задовго до війни, коли ще жила на Донбасі. Нагадаю тим, хто не що давно читає мій блог, чи випадково потрапив на статтю: я жила до листопада 2014-року у місті Свердловськ (Довжанськ) Луганської області, це найсхідніше місто України, українське прикордоння. Цю фразу я там почула, до речі, від росіян, бо їх до нас у місто приїжджало дуже багато.
Так, саме так називали росіяни свою «самою богатую страну в мире» – Русские Вымираты! Здебільшого так казали ті громадяни росії, що приїздили на Луганщину до медичних закладів та за пігулками.
Взагалі, українське прикордоння, то була Мекка для росіян. Їхали за продуктами харчування, за одежею, до стоматологів, окулістів, кардіологів. Дешеві ціни, якісні продукти, гарне та якісне медичне обслуговування. Тягли росяни з нашого ринку рубіжанські шкарпетки, біловодське масло, українську олію, майонез, макарони, сири, горілку. А дарницький цитрамон – це взагалі був тренд закупок у аптеках.
Дуже багато приватних лікарів та лікарень на Луганщині було орієнтовано на російського споживача. Якість української медицина, дешевизна навіть приватних клінік та послуг у медичній галузі приваблювала росіян з Ростовської, Бєлгородської, Курської областей та навіть з Астрахані та Москви.
Зазвичай ті громадяни росії, що мешкали далеко від українських кордонів, їхали до родичів, хто мав у Свердловську, а таких було дуже багато, бо ж Свердловськ, заснований у 1938 році був інтернаціональним та побудований за рахунок переселення на Донбас росіян з глибинки, зеків, що прибували сюди відбувати покарання на поселеннях- то за відпустку старалися «сделать себе зубки», пройти кардіологічне обстеження, придбати окуляри чи навіть зробити операцію на очах.
Тим громадянам росії, що мешкали в російському прикордонні було легше, вони приїжджали до нас, коли мали змогу, регулярні рейси Ростов (рф)-Луганськ, Свердловськ-Ростов (рф), Свердловськ-Гуково (рф), Свердловськ-Новошахтінськ (рф) йшли кожні 1-2-3 години. То у базарні дні (вихідні) на свердловському ринку було не проштовхнутися, а парковки були забиті машинами з російськими номерами.
Тобто, ще раз й на пальцях, громадяни «великой, богатой, нано-технологичной державы» ехали в «окраину», шоб отримати нормальне харчування, медичні послуги та придбати дієві ліки. Це підтвердять мешканці будь якого прикордоння та медики, які знали оцей стан речей.
До речі, через медичний бізнес- орієнтованість багато медичних працівників не захотіли виїжджати з окупації, хоча мали змогу й гроші, бо ж бізнес та клієнти. Подумати головою, що росіяни їхали на Луганщину за медичними послугами, бо там була українська та європейська якість, якось не вийшло.
Тобто медичні працівники Луганщини хотіли жити «пабагатому, как в расси», у складі рф, за що, як вони казали, голосували на так званому «референдумі», не розуміючи, що вихід з України, оці «республіки» чи «назад в ссср», це відсутність українського виробника, європейського виробника, а навала усього російського, тобто того, від чого у Свердловськ приїжджали росіяни, шукаючи якість.
От в лікарнях росіяни й називали свою «сверх-державу» – Російські Вимирати. Але от знаєте, сидить ось таке у черзі «сделать себе зубки» и філософствує, які вони могутні, нано-технологічні, величні, хоча в них немає такого гарного сервісу за такі малі гроші, правда й вихваляє нас, як в нас все дешево, гарно, якісно, бо, увага, це нам дала росія, тобто срср. Й у російських філософіях було намішано, вибачте, гімно й палки. Бо тут вони нано-технологічні, а тут «ой, у вас такое оборудование современное». Тут вони «россия богатая страна», а тут «ой, у вас так дешево все, мы в россии на свою зарплату себе такие услуги позволить не можем». Тут вони «у нас все вымирает, довели страну, что вымирают деревни, города, области, есть места, есть места, где и людей уже не осталось», а тут знову «путин все для людей, вот будет, как в ссср».
Це, певно, якийсь розлад психіки. Але в те, що розповідали росіяни про якість медицини та життя, вимирання населення, мешканці українського прикордоння не те, щоб не вірили, скоріше слухали повз вуха, бо ж у критичній більшості мріяли «пожить, как в россии».
Що ж, вже 9 років живуть, як у росії. Ні тобі сучасного обладнання, ні тобі сучасних технологій, медицина рівня срср, та й то, шахтарські міста у часи срср так погано не жили, як зараз при «республіці».
Медичний бізнес Луганщини та Донеччини накрився емальованим тазом з триколорадним візерунком. Бо люди з автоматами платити не хочуть, у «народа донбаса» грошей немає, бо ж живуть «по-багатому», а росіянам навіщо тепер їхати у «республіку», де ті самі «московские» ціни, те саме російське імпортозаміщене гівно.
Санкції вдарили й по ОРДЛО, бо ж усі поставки туди йдуть з росії. Занепад ОРДЛО, це окрема тема. Я часто пишу про це, бо важко бачити, як помирають твої міста та твій край.
Але ж, збулася мрія донбасянського ідіота пожити «па багатому, памасковски, назад в ссср».
Але от досі задаюся питанням, чому свердловчани, які бачили, як живе російська глибинка, російське прикордоння, чули, що розповідають росіяни про свої «російські вимирати», були глухі та сліпі та повелися на розмальовку, що подавали пропагандисти «донбасу будет харашо с расией».
А росіяни охкали: «ах, как это у вас уголь пенсионерам бесплатно возят, у нас такого нет», «ах, как это у вас путевки бесплатные пенсионерам и шахтерам, у нас такого нет», «ах, как это у вас такое оборудование в стоматологии, у нас такого нет». А донбасяни пускали слинки «ах, пожить бы как в россии пабагатому, вернуться бы назад в ссср». Хоча й сміялися над російської глибинкою, кивали – та що з них візьмеш, це ж російські вимирати.
Колись, можливо, колись, ті, хто залишаться на росії, решт в решт поставлять перед собою питання, як так сталося, що за часи правління путіна росія втратила понад 40% населення, як так сталося, що смертність на росії у рази перевищує народжуваність, як так сталося, що більшість народжених дітей мають фізичні та психологічні вади, які унеможливлюють розвиток особистості.
Фактично росія дійсно вимирає. За 30 років незалежності люди, маючи країну з величезними ресурсами та потенціалом, побудували лише гетто, що перетирає їх на порох хворобами, епідеміями, війнами, голодом, низьким рівнем життя. Дефіцит ліків, дефіцит кваліфікованих медичних працівників, брак грошей на лікування, ось тільки не великий перелік тих причин, які вбивають росіян. Яке, що дивно, а ми це вже знаємо, у всіх бідах росіян винна не їх влада, не путін, не кремль, а ілюзорні зовнішні вороги – США, євреї, українці, увесь світ.
Ніхто на росії не ставить питання: чому їх велика та багато країна вимирає та їх люди не мають банального доступу до банальних ліків, чому їх оспівана нано-медицина, це лопух та подорожник, чому їх оспівані нано-технології зникли разом з імпортними ліками та обладнанням.
А для росіян найвигіднішим стало втекти з країни та народити дитину у більш цивілізованому світі, щоб отримати там громадянство. Але росіяни мріють покращити свій добробут за рахунок окупації України та захоплення її ресурсів у тому числі спеціалістів. Звісно, усе це приведе до повного знищення росіян. Бо війна знищить репродукційний чоловічий фонд, горілка знищила вже давно й жіночий репродуктивний й чоловічий репродуктивний ресурс. Ось ОРДЛО, це вже світ похилих людей та дітей з вадами розвитку. Це копія російської глибинки.
В ОРДЛО теж дефіцит ліків, спеціалістів, там переважна більшість тих, хто за хабарі «закінчив», тобто купив диплом про закінчення місцевих медпрофтехнікумів чи вузів. Ці «спеціалісти» зараз знищують населення ОРДЛО та допомагають ліквідації поранених росіян, переводячи їх з стану «300-х» до стану «200-х».
Що ж, це гарні для нас новини. Російські Вимирати, це одна з складових нашої перемоги й ця складова була закладена самою росією ще з часів срср. А нам треба робити висновки з цієї історії. Бо вірус срср є в нашій країні й ми маємо його побороти, це й хабарі, це й низький рівень освіти, це й низька соціальна захищеність населення, й це зупинена медична реформа й повна відсутність освітньої. Війна не привід зупиняти оздоровлення країни та її декомунізацію, а реформи й подолання «вірусів» радянського союзу, це те ж крок до Перемоги.
