21 квітня відбудеться чергове засідання Контактної групи з питань оборони України в рамках формату “Рамштайн”. І одним з найважливіших питань для нас сьогодні стає, що Україна може очікувати від наших західних партнерів. Адже від того, чи Україна отримає швидко та у необхідній кількості боєприпаси, ракети, артилерійські установки, танки і літаки дуже багато залежить.
Не хотілося б помилитися, але приїзд 20 квітня до Києва Генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга напередодні “Рамштайну” і Вільнюського саміту НАТО, який відбудеться 11 і 12 липня 2023 року, може бути дуже серйозним посилом для України і світу. Підтвердженням того, що двері до Північноатлантичного альянсу Україні нарешті відкриють.
По-суті, тепер у “Рамштайні” вирішуватиметься, як ще довго триватиме війна Росії з Україною. Необхідно звернути увагу на те, що за кілька тижнів до початку засідання Контактної групи у форматі “Рамштайн” почала з’являтися публічна інформація, що в українців різко вичерпуються боєприпаси, а це може призвести до відкладення довгоочікуваного контрнаступу. Що було більше схоже на введення російського військового командування в оману перед нашим запланованим контрнаступом. Адже подібна інформація мусить бути засекреченою і не передаватися для широкої громадськості.
Росія виснажується, однак у неї ще залишається значна кількість танків 60-тих років, ракети, літаки, артилерія і досить великий мобілізаційний ресурс. Й це потрібно враховувати. Але в цілому ситуація погана для Російської Федерації, і вона дрейфує в бік того, що українцям вдасться накопичити достатньо сил, щоб порушити наявний статус-кво. Іншими словами, окопна війна не може тривати нескінченно. І Україні необхідний рішучий перелом для завершення російсько-української війни та пришвидшення нашої перемоги.
Вже давно говориться, що Україні потрібна безполітна зона, введена державами-членами НАТО. А якщо це на даний час неможливо зробити, то необхідно передати українцям у достатній кількості сучасні засоби ППО, щоб ми самі мали змогу закрити небо над Україною.
Зараз між Росією та Україною розпочинається змагання – хто швидше буде здатен поповнити свої ресурси. Тут ми дуже розраховуємо, що військова промисловість Америки і Європи стане спроможною допомогти Україні на цьому вразливому напрямку. Адже ніколи ще так багато не залежало від кількості українських ракет. Хоча не обов’язково, що після закінчення “Рамштайну” будуть публічно афішувати цю критично важливу для нас інформацію.
Хоча якщо говорити про недавній “витік” інформації з Пентагону, то навряд чи вона є надзвичайно надсекретною, що розуміють навіть і в Москві. Країни західної демократії постійно відкрито обговорюють важливі питання та вимагають від своїх урядів відповідальності за їхні дії. Очевидно, що це не завжди відповідає баченню засекречування військовими інформації. Але у них все так працює, і з цим нічого не зробиш. Бо це вже стало їхньою традицією.
Тому багато чого з тієї інформації з Пентагону, що була нещодавно оприлюднена, російські військові аналітики могли легко почерпнути з відкритих джерел. Адже розвідка Росії також вміє аналізувати і систематизувати поширені публічно дані.
Після закінчення роботи Контактної групи “Рамштайн” на фронтах боїв буде наочно видно, чи отримала Україна вчасно ракети для зенітних ракетних комплексів та інші боєприпаси. Адже досі Росія має перевагу в літаках, і не можна допустити, щоб вони змогли її використати у повітряній війні. Протиповітряна оборона у цьому випадку означає зенітні системи для збивання винищувачів, бомбардувальників, безпілотників і ракет. Пріоритет протиповітряної оборони допоможе захистити українську бронетехніку та артилерію під час майбутнього контрнаступу.
Одним із варіантів розрулювання ситуації, котра склалася на цьому напрямку, крім можливого надходження американських винищувачів F-15, є налагодження постачання до України шведських багатоцільових винищувачів четвертого покоління Gripen.
Створення виробничої мережі та запуску роботи конвеєра для виробництва винищувачів Gripen та озброєння до них, за фінансування Європейським союзом, цілком могло б стати своєчасним економічно та політично ефективним рішенням для поточної повітряної, сухопутної та морської оборони України. Враховуючи при цьому й той факт, що розгортання і реалізація цієї програми має бути економічно привабливим рішенням й для самої Швеції.
Ситуація розвивається таким чином: або Сполучені Штати і Європа багаторазово нарощують продукцію своєї оборонної промисловості, або Українська держава не матиме достатньо засобів для того, щоб перемогти російських загарбників. Що затягуватиме війну з Росією ще на багато років. А це зовсім не в стратегічних інтересах колективного Заходу, оскільки повільна стагнація світової економіки буде продовжуватися.
Війну неможливо виграти гучними заявами, чи ігноруванням викликів. Україна не матиме засобів повернути назад окуповані Російською Федерацією території без значного збільшення західного військового виробництва. І це є політичною аксіомою.
Громадяни західних держав сплачують свої податки, частина з яких йде на фінансування їхніх армій. Виділення невеликої частини з цих фінансів на підтримку суверенної демократичної держави України, яка зазнала підступного нападу з боку репресивного тоталітарного режиму Путіна, є, крім всього іншого, і актом самооборони Заходу.
