Ця думка навідує мене щоразу, як в коменти приходить чергова особа, аби розповісти про "не на часі". Мовляв "припиніть ви ці суперечки, Україна має ворога спільного і для шанувальників ЗЕ, і для порохоботів - Москву". Так, це правда. Зовнішня навала набагато більш загрозлива за нашу внутрішню суперечку. І так, якби влада і опозиція діяли спільно, без постійного підкладання свиней одне одній, опір ворогові від того був би сильніший.
Скажу більше. Я точно знаю, що прямо напередоні вторгнення відбулася зустріч Зеленського і Порошенка де сторони певною мірою домовилися про "ненапад". А тепер згадайте що сталося далі.
Далі влада здійняла галас "НАТО нас не захищає", та в таких фразах, що НАТО мало всі підстави послати нас за російським воєнним кораблем. Опозиція не мовчала, і...
Мій пост, в якому я дуже м'яко написав що в такі часи з союзниками у такому тоні говорити недоречно, зазнав найбільшої бот-атаки з усіх, які я бачив.
Влада почала говорити про домовленості з Москвою і про відмову від курсу на НАТО. Звісно опозиція не мовчала. Ми говорили, що такі дії неприпустимі. А що ми мали робити, посміхатися і махати? Мовчати, коли оголошують повний геополітичний розворот країни, під гаслом "Не на часі"?
Розвороту не сталося - бо суспільство таких ідей не прийняло. Тому що ми не мовчали.
Що було далі? А далі з кабельних спробували вирубити три опозиційні телеканали. Без пояснень. Державні органи вже рік не можуть сказати, хто це зробив і на підставі яких законів чи наказів.
Я можу більше розповісти. Я можу розповісти як сторінки опозиційних блогерів давили бот-атаками. Я можу розповісти, з долученням свідків, як до мене приїздили "на поговорити" з відомих цікавих служб - вони дзвонили мені навіть коли я вже був у військовій частині. Я можу розповісти як прибічникам опозиції масово почали надсилати повістки - аж до літнього й сивого Тараса Чорновола.
Це було що завгодно, але не єднання. Назвемо речі своїми іменами, після вторгнення, влада здійснила брутальну спробу задавити опозицію і встановити авторитаризм. Монополію на телеефір влада по факту встановила - звісно під благим приводом.
Я вже писав. Коли зараз нас закликають забути старі конфлікти до кінця війни - це не про єдність. Це нам пропонують заткнути пельки і не заважати зеленій владі зміцнювати їхню владу і давити всіх незгодних.
Так от нічого у влади не вийде. Так, опозиція не влаштовує протестів. Так, опозиція масово пішла в армію і у волонтери. Так, опозиція підтримує ті кроки влади, що направлені на оборону країни (привіт обхезавшимся блогерам, які так бояться мобілізації, що плачуться про "операцію бусик"). Все так.
Але єднання з владою не буде, з дуже простої причини - влада НЕ хоче єднатися. Зелена влада хоче панувати. А над нами панувати як небо фарбувати - не на тих нарвалися.
Єднання, це завжди компроміс. Це коли поступаєшся власними інтересами, в ім'я спільних. Коли замість компромісу тебе дурять, стає очевидно - та сторона єднатися не хоче. І не буде.
Так, припинення політичних суперечок країні пішло б виключно на користь. Але.
Аби припинилися суперечки зелена влада має хотіти припинити суперечки, а не всіх обдурити і перемогти. Нині очевидно - владі єдність не потрібна.
