Історія з Ольгою Харлан – це приклад дуже вдалої спецоперації Москви і повної неспроможності Міністерства спорту України. Життя ще раз підтвердило, поки Збройні сили України виснажливо воюють, в тилу у чиновників війна вже завершилася. Це видно по курортних вояжах представників влади і президентської партії. Це видно по повністю імпотентній реакції міністерства молоді та спорту України.
Отже. Лідерка збірної України з фехтування, шабліста Ольга Харлан відмовилася потискати руку спортсменці з Росії Анні Смірновій після поєдинку, який Харлан рішуче виграла. Смірнова виступала без російської символіки, тим не менше росіянка вчинила гучну істерику. Синхронно здійнялося верещання євро-лівоти та подібних, штибу «спорт поза політикою». А потім організаційний комітет чемпіонату світу ухвалив рішення про дискваліфікацію Ольги Харлан.
Діло паршиве. Дискваліфікація означає, що Ольга Харлан не зможе, не тільки далі брати участь у змаганні, а й буде відсторонена на подальші 60 днів. Тобто вона не зможе взяти участь у командному турнірі з фехтування за кілька днів у Мілані. Який удар пережила сама Ольга Харлан важко навіть уявити. Лише добратися до міжнародних змагань – це неймовірні сили потрібні. Ті хто влаштували провокацію, психологічно все розрахували чітко.
До речі. Ольга Харлан вже записала зворушливе відозвернення, де підтвердила, що її вчинок був цілком свідомим. Спортсменка подякувала всім українцям за підтримку, особливо – українським солдатам з передової. Нині вже відомо, що Смірнова має брата-військового армії РФ і не приховує своїх симпатій до вторгнення Росії в Україну. Очевидно, вчинок Ольги Харлан – тричі правильний. Як би далі не склалося, а всередині України Ольга Харлан здобула пошану та підтримку.
А от далі патетики не буде. Бо існує низка обставин, які примушують поставити питання, Міністерство молоді та спорту України на дев’ятий рік війни і на другий рік масштабного вторгнення досі живе у світі рожевих поні? Чи як?
Факт перший. Спорт потерпає від корупції. Ще не забута справа проти керівництва Міжнародної федерації футболу (ФІФА), коли президент ФІФА Йозеф Блаттер зізнався що підіграв на користь Росії в наданні прав на проведення чемпіонату з футболу 2018 р. Росії. Багато фактів вказувало на те що керівництво ФІФА було підкуплене росіянами. Тобто – корумповане. Україна має у фехтуванні одну з найсильніших позицій. Питання – що могло піти не так?
Факт другий. Двобій між Харлан і Смірновою стався після того як Мінспорту України дозволив українським спортсменам брати участь в турнірах де змагаються спортсмени з Росії та Білорусі, якщо вони виступають не під державним прапором. Тобто українські спортсмени мали зустрітися з росіянами та білорусами.
Ситуації коли спортсмени НЕ тиснуть руки одне одному, трапляються. Наприклад спортсмени з Ізраїлю не тиснуть руки противникам з багатьох арабських країн. Але хотів би я подивитися на дискваліфікацію ізраїльського спортсмена. Певно, в Ізраїлі Міністерство спорту живе в реально світі, а не… Секрет Полішинеля, Росія – майстер цинічних і підступних провокацій. А принизити Україну для Росії – це форма героїзму.
Міністр спорту визнав, організаторів чемпіонату заздалегідь попередили що рукостискань зі спортсменами з Росії не буде. Питання – яка вірогідність, що росіяни знали про цей намір від самих же організаторів? І підготувалися…
Очевидно, вірогідність провокації з боку Москви була неймовірно висока. Мета – вибити українську спортсменку зі змагань юридично і психологічно, а також налякати інших українських спортсменів. Дивіться, мовляв, з вами те саме буде.
Очевидно й інше. Міністерство молоді та спорту України виявилося взагалі неготове до провокації Москви. У Мінспорту, схоже лише зараз помітили, що вони живуть у воюючій країні і що спорт та мистецтво – любимі теми Росії для спекуляцій. «Європейська Солідарність» заявила що вона вже буде вимагати відставки міністра спорту. Як на мене – цілковито заслужено.
