Заява рупора Путіна Дмітрія Пєскова, що Російська Федерація хоче контролювати всі українські області, які кремлівці раніше вписали до російської конституції, показує, що ця терористична держава націлена на нагнітання військової конфронтації. Москва продовжує незаконно заселяти український Крим, окуповану частину Південної і Східної України вихідцями з репресивних регіонів Російської Федерації.
Тому вже зараз необхідно подумати над тим, що робити з цим приблудним російським населенням в Україні, яке повіривши кремлівський пропаганді про “нові землі”, переїхало на територію іншої країни, вважаючи, що прибуло туди на законних підставах.
Після деокупації наших територій це буде жахливим і неприємним сюрпризом для тих росіян, котрих Путін використовує в ролі колонізаторів, а ті вирішили, що переїхали в Україну назавжди. Їм доведеться всім виїхати назад до Росії, залишившись без житла і грошей.
На прикладі Криму ми можемо побачити, що розумніші й більш поінформовані серед прибульців, вже зараз намагаються продати своє житло і покинути окупований Кримський півострів. Однак це розуміють далеко не всі, путінському режиму вдається піддурити нових поселенців, спокусивши їх різноманітними пільгами та набагато вищими зарплатами для новоприбулих в Маріуполі, Мелітополі, Бердянську, Генічеську, Скадовську, Олешках, Каховці, Новій Каховці, Голій Пристані та інших містах південної частини України.
Очевидно, що після визволення окупованих українських земель, поселенці не зможуть тут залишатися надовго. Більшість із них втечуть разом з російською армією, що відступатиме. Однак знайдуться й такі, хто апелюватиме до прав людини, міжнародного права і того, що їхати їм тепер немає куди, оскільки ніякого житла у них в Росії немає.
Таких новоприбулих виявити у визволених українських областях буде неважко, проте, після того, як будуть підготовленні документи на виселення сучасних колонізаторів, і цей процес запуститься, потрібно виробити процедуру їхнього повернення назад до Російської Федерації.
Можна не сумніватися, що Москва пояснюватиме, що це її споконвічні території, якими вона володіла 1000 років, тому вона має на них право. Що українці самі з’явилася на своїх територіях невідомо звідки, і що це вони там зайди, а не росіяни, які просто хотіли відродити “історичну справедливість”. Але у них з цим нічого не вийде.
Цих російських приблуд чомусь анітрохи не хвилювало, що у Маріуполі Путін почав будувати будинки на кістках невинно вбитих громадян України. Вони, підштовхуванні своєю жадібністю і недалекоглядністю, свідомо вирішили пожити в зоні бойових дій, зовсім не думаючи, що це дешеве житло, у підсумку, вилізе для них боком.
Російський диктатор самочинно наділив себе правом напасти на Україну, знищувати українські міста, а потім побудувавши там декілька будинків, заявляти, що все це його. І поки Путін та його злочинний режим не знищені повністю, жодна держава в Європі не застрахована від російського експансійного тероризму.
Цікаво, як московські заброди взагалі можуть проживати поруч з українськими сусідами, які ненавидять їх за вбивство та викрадення їхніх дітей? І як вони пересуваються по російським мінним полям, які зробили ці окуповані простори непридатними для проживання протягом тривалого часу.
Усі ці приблуди в перспективі стануть біженцями в Росії, і після поразки Російської Федерації, дуже жалкуватимуть за тим, що, повіривши путінській пропаганді, зробили “чудові інвестиції” в зоні воєнних дій. Який потрібно мати менталітет, щоб повірити Путіну, що їхні незаконні домоволодіння “застраховані” його пустими обіцянками. Це, мабуть, найгірша річ – продати свій будинок і отримати квартиру в зоні бойових дій, на землі, яка навіть не належить тобі.
Росіяни – найбільш жорстокий і безглуздий народ у світі. Будь-яка нормальна людина в наші дні не переїде в місто, де було так багато жахливих смертей. Невже вони сподіваються, що українці колись дозволять їм надовго облаштуватися в Маріуполі, чи деінде?
Кремль, який напав на Україну під прикриттям нібито “звільнення російськомовних”, у підсумку, “звільнив” їх від усього того, що їм належало. Росіяни отримали Маріуполь, а маріупольці отримали Сибір. Усе це можна кваліфікувати, як агресивну колонізацію та засіб для виправдання майбутніх вторгнень нібито для захисту етнічних росіян, які проживають в Україні.
Дезінфомованість, жадібність, неуцтво – якою б не була основна мотивація цих сучасних переселенців, у той час, як їх співвітчизники прийшли руйнувати і вбивати, вони прибули для того, щоб взяти не своє. Не розуміючи того, яку ціну їм доведеться заплатити за це. Як російські громадяни можуть шукати житло на території, яка по праву належить іншій суверенній країні?
Нинішня путінська Росія повторює досвід своїх попередників, який вони й раніше протягом століть застосовували проти України. Знищити населення шляхом депортації, голоду чи просто масових вбивств. Тоді засиляйте ці землі якомога більшою кількістю етнічних росіян, повідомляючи всьому світові, що росіяни завжди тут були корінним населенням.
Тепер Путін робить приблизно те саме, що робив Сталін у 1932-1933 роках, коли він силою забрав весь урожай з України, прирікши на страшний голод мільйони людей, а потім надіслав росіян, щоб заволодіти майном мертвих українців. Путін, який схиляється перед спадщиною Сталіна, хоче відтворити це знову.
У Росії ще й досі є території, що не були повністю відновлені з часів Другої світової війни, а Маріуполь – це зона повної розрухи. Путін ніколи не встигне перетворити його на “красиве місто”, вітрину “досягнень” окупаційної влади. Новоприбулі будуть змушені поспішно вшиватися звідти, як тільки до нього підходитимуть підрозділи української армії.
Необхідно вже зараз визначити юридичний статус того пришлого російського населення, яке добровільно виконувало функцію окупації цих земель, після того, як Україна поверне їх під свій контроль. Вони також є загарбниками, як і члени терористичних військових формувань ворога, оскільки також незаконно перебували на українській території.
Таким чином, за українськими законами, розселення російських громадян на території Півдня України, Донбасу і Криму кваліфікується як незаконне проникнення на територію України.
Що зафіксовано в статті 331. Незаконне перетинання державного кордону Кримінального процесуального кодексу України, де чітко зазначено: “Перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України, але без відповідних документів чи дозволу – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років”.
Тому завезенні до Донбасу, Півдня України та Криму громадяни Росії або мають добровільно залишити українську територію, або нести кримінальну відповідальність, відповідно до статті 331.
Кваліфіковані та досвідчені українські юристи-міжнародники, за допомогою юристів з країн-партнерів України, мали б вже зараз визначитися з тим, як з правової точки зору розв’язувати питання нелегітимного перебування російських переселенців на українській території. І те, яким чином організувати повернення назад до Російської Федерації незаконно поселених на Півдні України, Донбасі та в Криму російських громадян.
На першому етапі підготовки до вирішення Україною проблеми російських переселенців, необхідно створити “Міжнародну комісію з питання незаконного поселення Росією на окупованих територіях України російських громадян”.
До якої могли б входити юристи не тільки з України, а й зі Сполучених Штатів, Канади, Великої Британії, Польщі, Литви, Латвії, Естонії та представники ряду інших країн, котрі підтримують незалежність і суверенітет Української держави.
А поки ця Комісія розпочне свою роботу, доцільно було б вже зараз, від імені держави Україна, подати позов до Міжнародного суду в Гаазі через незаконне перебування і поселення громадян Російської Федерації на територіях України. В якому чітко позначити вимогу – повернути всіх поселенців назад до Росії.
Для України зараз дуже важливо винести питання російських поселенців на міжнародний рівень, оскільки окупація Півдня України, Криму і Донбасу Росією давно вже вийшла за рамки суто української проблеми.
