За пафосною зустріччю російського та півн.-корейського диктаторів стоїть ніхто інший, як лідер Китаю. У такий спосіб Пекін грає на нервах Вашингтону, сподіваючись на зміну тональності в переговорах очікуваних перемовинах КНР і США.
Заштовхнувши опецькуватого Кім Чен Ина до броньованого потягу для зустрічі з Путіним, Пекін (https://t.me/orestokratiia/862) дає зрозуміти Вашингтону, мовляв, «нам треба поговорити», «КНР старша у цьому дурдомі».
Фактично, Сі Цзіньпін проводить виховну терапію для Джо Байдена: змушує до перемовин у китайському форматі. Формально, американський президент також прагне сісти за стіл із Сі, і навіть днями вичавив із себе заяву 100-го рівня лояльності: «Я не хочу стримувати Китай. Я просто хочу переконатися, що наші відносини з Китаєм налагоджені».
Та попри це китайський лідер демонстративно вдає із себе ображеного: він не полетів на G-20, де Байден анонсував розмову з ним тет-а-тет, готує свої війська до бойових дій та плодить конфлікти в різних регіонах планети.
Схоже, Пекін помножив реальні образи на свої геополітичні комплекси, тому ображатися у нього підстав не менше, ніж води в Тихому океані. 10 місяців тому після саміту G20 Сі заявив про покращення взаємин з Байденом, але той "не коректно" прийняв пас: обізвав лідера КНР тираном, американські військові збили декілька [розвідувальних] дирижаблів Китаю, а Держдеп перешкоджає прогресу китайської геополітичної манії величі: і на Глобальному Півдні, чи то в ЄС, і т.д.
Спроба схрестити Путіна з Кімом, - це демонстративне підвищення градуса конфлікту. Адже КНДР могла б домовитися про продаж зброї для РФ на рівні розвідок, або, в крайньому разі - під час приїзду оленяра Шойгу до Пхеньяну. А тут ціла броньована мелодрама у Владивостоці… Тобто у Хайшеньвеї... адже Пекін поступово відновлює історичні назви на тимчасово окупованих територіях.
В альянсі двох світових вигнанців є один індикатор-запобіжник, який показуватиме, чи дійсно Пекін спустив обох своїх борзих, чи лише грається.
Всі аналітики говорять про зброю, яку Пхеньян може постачати Москві, але російсько-півн.-корейська угода містить значно більші ризики для безпеки світу, починаючи від використання КНДР як перевалки [зброї та технологій] між КНР та РФ, і завершуючи харчами й твердою валютою, для чого Кім може відправити до РФ мільйони гастарбайтерів, на заміну чмобікам.
Та найчутливіша тема - дотримання санкцій Радбезу ООН щодо КНДР, вони стосуються постачання зброї й технологій. Розвідки світу вважають, що до останнього кремлівський фюрер не переступав цієї червоної лінії, і зараз саме можливим військово-технологічним зміцненням КНДР Сі шантажує світ. Зрештою, будь-яка військова угода між двома підсанкційними державами роздратує США і порушить ембарго ООН, а значить - потягне нові санкції.
Сьогодні Пекін грається в радикалізацію. Та в період економічної кризи в КНР, Сі Цзіньпінь прагне не занурення у глобальну холодну війну, йому кортить відчути ставлення до себе як до великого лідера, яким він себе і бачить. В системі його цінностей економічні здобутки країни - на другому місці. Тому партнерство із Заходом дуже важливе, але відновлення власного его стоїть попереду.
Червоний диктатор нагадує деякі екзотичні квіти: він дуже вразливий, але ще більше - токсичний.
До речі, а ви зауважили, що Білий Дім заговорив про передачу ATACMS Україні лише після оголошення про «збройну» зустріч двох диктаторів у Владивостоці? Випадковість?!
