Захід потрапив у пастку. Там побоюються, що Росія виграє війну, але ще більше бояться надати Україні підтримку, необхідну для того, щоб Російська Федерація програла війну. Західні політики нагадують людей, які сидять верхи на парканах з колючого дроту: в який бік ти б не сунувся, це закінчиться болісною ситуацією. Стратегічна нерішучість створює потенційно програшну позицію для Заходу, і Путін це знає.Виникли парадоксальні обставини, коли багато з тих, хто приймають рішення у Сполучених Штатах і об’єднаній Європі, вважають, що якщо Україна переможе, то почнеться ядерна війна. Зробивши такий помилковий висновок, вони продовжують проводити політику щодо України саме в цьому руслі.
Насправді ситуація є діаметрально протилежною. Якщо б перемогла Російська Федерація, то гарантованим є те, що Путін далі нападе на одну або відразу на декілька країн–членів НАТО. І саме це буде початком Третьої світової війни, яка дійсно стане ядерною. А Китай координуватиме атаку на Тайвань з новим російським вторгненням у Європу.
Від початку головною метою НАТО було не дати марксистсько-ленінській комуністичній Росії та її союзникам з Варшавського договору захопити Західну Європу. Ця місія припинила своє існування після розпаду Радянського Союзу та усунення комуністичної партії від влади. Але в Америці та Європі необачно повірили в те, що Російська Федерація дійсно може стати демократичною, і тепер наслідки цієї трагічної помилки ми бачимо в Україні.
Північноатлантичний альянс явно не був повністю готовим до російського вторгнення на територію суверенної держави Україна. Хоча Москва давно вже не приховувала свої претензії на світову гегемонію та цілеспрямовано шукала собі у світі союзників серед терористичних режимів.
Теперішню стратегію Путіна можна визначити таким чином: не програти війну Україні до президентських виборів 2024 року у Сполучених Штатах. Російський диктатор чекає на зміну влади у Вашингтоні та на тріщину в коаліції Заходу, яка підтримує визвольну війну України з імперською Росією. Сподіваючись на те, що в разі свого приходу на президентську посаду Дональд Трамп швидко визнає українську державу зоною стратегічних інтересів Москви.
“Україна не програє, доки Америка залишається відданою своїй обороні”, – сказав Джон Нагл, підполковник армії США у відставці, який нині викладає бойові дії у Військовому коледжі армії США. “Україна зараз стикається з найбільшою загрозою не з боку Росії, а через політичну дисфункцію у Вашингтоні”.
США зробили дуже багато для підтримки України. Але потрібно більше
Можна впевнено сказати, що сьогодні Америка опинилася перед визначальним вибором. Адже процес руйнування глобального впливу США підірве міжнародний порядок і нівелює усі попередні американські геополітичні досягнення, яких було здобуто після закінчення Другої світової війни. У разі програшу України Російській Федерації весь світ впаде в темряву тоталітарного деспотизму, тому українській програш стане й американським програшем.
Америка зробила дуже багато для підтримки України, але їй потрібно зробити ще більше, щоб переконатися, що Україна швидше виграє свою боротьбу з підступним московським загарбником.
Ті персони в американському політикумі, які зараз блокують адміністрації президента Джо Байдена можливість продовжувати надавати багатосторонню допомогу Україні, мали б пам’ятати наступне. Росією править вождь в стилі мафії, що розпочав злочинну агресивну війну проти цивілізованої країни Східної Європи, яка нічого не зробила, щоб спровокувати її, має бажання об’єднатися з демократичними країнами Європейського Союзу і не хоче ставати частиною нової Російської імперії, як того прагне диктатор, що збожеволів від вседозволеності.
Путін дав зрозуміти, що він не поважає ні попередні договори, підписані Російською Федерацією з Україною, ні принципи Статуту ООН щодо поваги суверенітету націй. Для нього важлива можливість розширити територію Російської Федерації шляхом незаконного захоплення українських земель. Він і на дух не переносить демократію, оскільки її запровадження в Росії означало б втрату влади ним і його подільниками, які всі міцно пов’язані між собою спільними злочинами.
І якщо йому б вдалося якимсь чином досягнути успіху у війні, яку він зараз називає війною проти Заходу, він міг значно розширити свою владу та вплив у Європі, заохотити однодумців-диктаторів у всьому світі та поставити під загрозу вільні економіки та демократичні уряди на Європейському континенті. Іншими словами, він становить найбільшу загрозу світовій безпеці з часів свого попередника Адольфа Гітлера.
Зараз успішне продовження української оборони у кривавій війні з Московією визначається тим, чи вдасться президенту Джо Байдену і його команді продавити Конгрес на продовження фінансування допомоги українській державі.
І все, що станеться після цього, залежатиме від того, чи Україна досягне додаткового успіху на полі бою, і, зрештою, від результатів наступних президентських виборів в Америці. На жаль, ці два фактори знову працюватимуть один на одного. Білий дім має усвідомити це та бути готовим бути менш консервативним щодо зброї, яку він готовий надавати Україні. Наступні 6-12 місяців стануть повністю вирішальними не тільки для подальшої історичної долі України, але й для Америки – це визначить, чи залишиться вона світовим лідером і чи західна цивілізація визначатиме пріоритети подальшого розвитку людства й надалі.
Радикали в Республіканській партії голосують за геноцид українців
Насторожує те, що Путін і деякі радикально налаштовані представники Республіканської партії вже певний час використовують у своїх промовах ті ж самі політичні обґрунтування. Ніби запис одних і тих самих промов копіюється знову і знову. Як взагалі могло статися, що вони у боротьбі за те, щоб припинити фінансову і військову допомогу Україні, використовують однакову інтерпретацію цієї теми? А їхня аргументація щодо необхідності швидкого закінчення російсько-української війни має такий вигляд, ніби це саме Україна напала на Росію.
Радикально налаштовані проти допомоги Україні члени Республіканської партії мали б добре подумати над тим, що може статися, якщо раптом Сполучені Штати перестануть надавати допомогу Україні.
А саме:
1. Україна зрештою програє війну, в якій її громадяни віддали все, що мали, щоб уникнути поглинення тоталітарною Росією.
2. Причиною стануть США не лише через те, що вони не змогли надати підтримку, але й тому, що вони відповідальні за угоду 1994 року. Саме вони спонукали Україну відмовитися від власної ядерної зброї, відсутність якої зараз загрожує існуванню української держави.
3. Жодна країна, ніколи і ні за яких обставин, більше не буде довіряти жодним гарантіям безпеки, яку їм надають США.
4. Ті політики-республіканці, які хочуть назавжди перекрити будь-яку допомогу українцям у такий трагічний для нас час, мусять розуміти, що саме на їх совісті буде розпад державності України, зачистка спецслужбами Росії патріотично налаштованих громадян, звірства росіян проти мирного населення, контраційні табори та заміщення українського населення в окупованій країні на етнічних росіян.
5. Радикали в Республіканській партії голосують за геноцид українців в ХХІ столітті, з усіх сил допомагаючи Путіну завершити його реалізацію в Україні.
Виявляється, що ті ж самі республіканці, котрі завжди виступають за міцну обороноздатність своєї країни, показують, що їхньою єдиною метою є фінансування великого американського військово-промислового комплексу. Водночас вони відмовляють у допомозі тим, хто воює за збереження існування своєї нації.
Коли Путін говорить, що хоче відродити СРСР, то тут він, як завжди, бреше. Диктатор намагається відродити царську Росію з собою в якості царя. Він може озвучувати будь-які виправдання свого вторгнення в Україну, але в основному це крок до реалізації його бачення ролі “історичної” імперської Росії. Для нього взірцем стала не більшовицька революція, а у пошуках свого ідеалу він озирається на спадщину російських царів.
Цей геополітичний маніяк просто таки одержимий ідеєю знищення України. Як сказав нещодавно Путін щодо розв’язаної ним війни в Україні, цьому “ми першочергову увагу приділяємо. Із цього починається день, і цим закінчується”. Російсько-українською війною, крім всього іншого, він намагається прикрити майже двадцятип’ятирічне пограбування його режимом Росії. Після чого Російська Федерація стала ще більше регресивною та економічно невдалою державою. І щоб утриматися при владі, узурпатор сьогодні готовий на все. Тому зупинити його потрібно в Україні, а не чекати, коли він піде війною на інші європейські держави.
Сталося так, що пропутінськи налаштована частина республіканців своїм голосуванням тимчасово передала у Конгресі тактичну перемогу Росії, відмовивши Україні в очікуваній допомозі. І за дивним збігом обставин, трапилося це у 85-ту річницю підписання Мюнхенської угоди 1938 року, найбільш ганебної змови за всі часи. Яка в результаті призвела до Другої світової війни та мільйонів людських життів, втрачених на ній.
Дуже дивує те, що Республіканська партія, котра в часи холодної війни послідовно та цілеспрямовано боролася з комунізмом і тоталітарним СРСР, безумовно, найбільше зробила для розпаду тоталітарної імперії, завжди підтримувала українців у їхньому прагненні назавжди позбутися російського імперського ярма і відновити свою державність, тепер виступає ледве не корисним інструментом для відтворення нової Російської імперії.
Імперії, спрямованої на поразку Сполучених Штатів, як провідної політичної та економічної сили у світі та припинення процвітання американського народу, що автоматично йде за цим.
Можна сказати, що радикально налаштована частина Республіканської партії добилася в Конгресі не тільки припинення допомоги Україні, вона створила ситуацію, котра здатна вилитися довгостроковими несприятливими наслідками для Америки та спричинити політичну девальвацію всього, за що вона завжди виступала.
