Ми не цінуємо те, що ми маємо, поки ми це не втратимо.І західна фінансова допомога тому яскравий приклад. І ні, ми ще не втратили її. Але навіть ризики того, що через передвиборче політиканство у США ми можемо не отримати грошей змушують зрозуміти і відчути, а що було б без цієї безпрецедентної допомоги. Допомоги, якій немає аналогів у світовій історії. Загальний обсяг вже узгоджених сум, які Україна отримала, складає 277 млрд доларів. Такого не було ніколи.
І наявність такої допомоги сприймається як належне.
Як і те, що під час війни у нас є стабільний курс валют і чорний ринок не відрізняється від офіційного в 100 раз.
Як і те, що під час війни інфляція в країні знизилась до 5 відсотків, тобто майже відсутня, незважаючи на стандартні стрибки цін на яйця.
Як і те, що незважаючи на війну, яка йде вже 2 роки, в Україні досі не відбулося підвищення податків. Ба навіть більше, певний час діяли податкові пільги. Це нонсенс під час війни, взагалі то.
Як і то, що у нас повні магазини, не тільки товарів, а й людей, які ці товари купують. І це не можна скидувати на корупціонерів. Ні, корупціонери то про купівлю преміум авто під час війни і це також є, а от суперпаркети наповнені звичайними людьми. Диво чи ні, але в телеефірах постійно питають економістів, а що там із зростанням доходів людей. Під час війни. Під час агресії сильного ворога. Під час окупації частини території ядерною державою, яка кидається кожен день своїми ракетами і шахедами.
В Україні ні на день не зупинялись соціальні виплати і банківські платежи. Пенсії і стипендії виплачують як за годинником.
Люди, схоже, почали сприймати таку аномальну ситуацію як належну. Забуваючи, що це, бл*ха, диво. Це унікальна історія. Так, взагалі то, не буває.
І тому раптом поява розмов про План Б від Нацбанку і Мінфіну всіх раптом застала зненацька. Як так «непопулярні кроки»? Як так? Ми не хочемо. Дайте зростання пенсій і зарплат.
І треба розуміти, що поки що всі аналітики закладають план А. Тобто очікують, що рано чи пізно американці проголосують допомогу нам. Тому план Б – це просто необхідність «по роботі». Вони мають його мати.
Але що ж там може бути?
З боку Нацбанка це, звісно, запуск друкарського верстата. Із відповідними наслідками, яких не уникнути у разі чого. Тобто більша інфляція в наслідок девальвації гривні. Ми бачили це влітку 2022 року, поки західна допомога ще не систематизувалась і не надходила ритмічно.
З боку Мінфіна – зростання податків, в тому числі на споживання. Так так, мова про акцизи і ПДВ. І податків для бізнесу. В тому числі того, хто сидить на спрощених схемах не маючи на це морального права. І підвищення тарифів. До ринкового рівня. Бо сплачувати різницю і перекривати для всіх пільгові тарифи грошей вже не буде. Тобто зростання вартості електроенергії і опалення. Радикальне зростання.
Можно було б ще пошукати гроші на митниці. Звісно. Але ж ми з вами дорослі люди і розуміємо, що там все рівно не знайдуть, а гроші будуть потрібні вже.
Приємно це? Звісно ні. І добре, що це лишень план Б на крайній випадок. Але про нього треба говорити. Щоб більше цінувати те, що ми маємо. Щоб розуміти, від чого нас рятують гроші Заходу. І щоб не робити дурні, яка може послабити нашу підтримку.
