Цікаво, що святкують ті, хто вітають зі «старим Новим роком»?
В церковному календарі Новий рік – 1 вересня. Хоч за новим, хоч за старим календарями. У вересні – не в січні.
А от у світському календарі – 1 січня.
За юліанським календарем 1-го січня Новий рік стали святкувати після реформи царя Петра І Романова, який наказав у 1699/1700 р. перенести святкування Нового року з 1 вересня на 1 січня, але за юліанським календарем. Тобто як в Європі, але по-московськи.
І так світський Новий рік за юліанським календарем святкували в Російській імперії аж до її падіння у 1917 р.
Однак на українських землях під владою Габсбурґів Новий рік 1 січня святкували за григоріанським календарем. Також в УНР і Українській Державі часів революції 1917-20 рр. святкували 1 січня за григоріанським календарем.
Отже «старий Новий рік» – це спогад про святкування, притаманне суто Російській імперії та її світському календарю. Така собі «культурна скрєпа».
Яка нічого спільного ані зі справді українською традицією, ані з церковним календарем – не має. Бо навіть у колядках «той другий празник – святого Василя», але ніякий не Новий рік, тим більше – «старий».
