Це гіпотеза від найреспектабельнішого в Сполучених Штатах політичного журналу The Atlantic. Видання на пальцях
розповідає, як світ поступово сходить з розуму, та пояснює головну загадку року: чому Трамп так завзято допомагає Путіну.
Трамп – не ізоляціоніст, як його називають. Він прагне продовжувати співпрацю зі світом, але «на інших умовах». Для цього потрібна «угода» з путіним.
Дональд Трамп накручує хвіст республіканцям, аби блокувати допомогу Україні. Формально, він це робить, щоб підірвати політику чинного президента США, послабити американську владу та довіру до Pax Americana. Та насправді Трамп та його син неодноразово говорили: США повинні «відрізати гроші» українцям, бо «це єдиний спосіб змусити їх сісти за стіл». Тобто, це єдиний шлях, щоб Україна програла. Досягти успіху на полі бою в Україні путін без підтримки Республіканської партії США не зможе.
Більшість американських законодавців розуміють ризики: перемога росії в Україні дискредитує США, послабить американські альянси в Європі та Азії, підбадьорить Китай та Іран, збільшить імовірність вторгнення в Південну Корею чи Тайвань. Спікер Палати представників Конгресу США Марк Джонсон у лютому 2022-го заявляв: неспроможність відповісти на російське вторгнення в Україну «надає сили іншим диктаторам, іншим терористам і тиранам у всьому світі… Якщо вони вирішать, що Америка слабка або нездатна діяти рішуче, це заохотить до агресії». Та сьогодні спікер настільки наляканий Трампом, що йому вже байдуже до світових викликів.
«Європа колись можливо буде конкурувати з трьома автократіями: Росією, Китаєм і США», — The Atlantic.
Варто трішки «підрихтувати» оце припущення The Atlantic: Трамп і Путін прагнуть не конкурувати з ЄС, а змінити конфігурацію європейської політики, підштовхуючи на вершину влади правих та праворадикалів. Їх лідером намагається стати угорський премʼєр Віктор Орбан.
Зовсім нещодавно Орбан бачився у Пекіні з путіним… А тепер летить на зустріч з Трампом. Ще раз: чинний глава уряду вирішив гайнути через океан, аби потеревенити з кандидатом у президенти США. Ось воно, нове слово в міжнародному дипломатичному протоколі.
Це той самий Орбан, який пробує переконати світ, що «панівна роль Заходу вичерпалася», бункерний фюрер — крутий, а Україна може зберегтися як держава лише в разі, якщо стане буферною зоною між РФ і Заходом, відмовившись від євроінтеграції та НАТО. Фактично, співає в одній тональності з Трампом.
Орбану кортить взяти під свої знамена «нові» політичні сили ЄС: На виборах у Нідерландах перемогла ультраправа «Партія свободи» Герта Вілдерса з гаслом Nexit (за аналогією з Brexit) — виходу Нідерландів з ЄС.
У Словаччині лідером перегонів стала проросійська «Smer» Роберта Фіцо: він не бачить ефективності в політиці санкцій проти Росії й «виступив» за переговори між Києвом і Москвою.
Рік тому в Італії створено коаліцію з-поміж ультраправих «Братів Італії», а також друзів путіна з «Ліги» Маттео Сальвіні та «Вперед, Італіє» Сільвіо Берлусконі. Щоправда, нинішня премʼєрка Джорджія Мелоні займає проукраїнську позицію.
Ну і вже нікого не здивувати результатами польських консерваторів з "Право і справедливість", що посіли перше місце в парламентських перегонах: партнерство їм складає антиукраїнська «Конфедерація».
І як не згадати про Марін Ле Пен та її ультраправий «Національний фронт», який навіть не приховує своїх близьких фінансових взаємин із кремлем.
Я ось не певен щодо дружби Трампа із Китаєм, але траєкторія його європейської політики дивним чином збігається з путінською й читається дуже добре: Співдружність незалежних держав (СНД). Абревіатура знайома, відповідний досвід у кремля є...
Хоча щиро вірю, що далі політичного фентезі ситуація не зайде.
