Колишній президент Росії Дмитро Медведєв вийшов на публіку з заявами, що Україна — це Росія. Розказував він це на тлі карти, де були втілені вологі мрії про дерибан українських територій сусідніми державами
Найперше варто зрозуміти, що, коли Дімон одягався у синій костюмчик, який так нагадує улюблені вбрання Володимира Соловйова, Кім Чен Ина чи самого кіношного Доктора Зло, — він не зійшов з розуму. Медведєва свого часу подавали як "відлигу" в сучасній Росії, як просунутого демократа в "байкерській косусі". Саме за президентства Медведєва тодішня державна секретарка США Гілларі Клінтон і беззмінний керівник російського МЗС Сергій Лавров тиснули легендарну кнопку Рeregruzka.
Дмитро Медведєв, як досвідчена політична тварина, хоче вижити у м‘ясорубці нинішніх часів, яка вже перемолола сина Сєчина, Навального, Пригожина. Він прагне пережити Путіна і тому мімікрує та оголошує речі, що можуть сподобатися Путіну, який все більше черпає натхнення з пізнього Сталіна.
Може вийти так, що наступним лідером Росії після відходу Путіна буде аж ніяк не дружина Навального, як про те мріють аналітики нинішньої адміністрації Білого дому, що навряд чи знають глибинну Росію дуже добре.
Замість Горбачова 2.0 хтось вціліє від катка внутрішніх репресій у РФ. І Дімон може бути серед списку живучих фіналістів.
4 березня Медведєв прочитав лекцію під назвою "Географічні та стратегічні кордони" на Російському всесвітньому молодіжному фестивалі поблизу Сочі. Це був організований Кремлем захід, який декларував присутність відвідувачів із понад 100 країн. Під час своєї "лекції" Медведєв заявив, що "Україна — це, звичайно, Росія". При цьому Медведєв визначив усі території на лівому березі Дніпра та чимало територій на правобережжі Дніпра як "невіддільні" території Росії в її "стратегічних історичних кордонах".
Це була лекція аж ніяк не для російської молоді та гостей з автократій третього світу. Це була нагода продемонструвати Путіну особисту лояльність і потішити його его самопроголошеного історика.
Медведєв чітко заявив, що країна-агресорка Росія очікує "нових керівників" України, з якими буде домовлятися про завершення війни. З цього можна зробити висновок, що Володимира Зеленського, якого на Росії тривалий час вважали смішним коміком, уже не вважають договороздатним.
"Усі чудово розуміють: ми ніколи не відмовимося від наших земель. Тому переговори з якимись новими людьми можливі, на мій погляд, тоді, коли вони визнають реалії, що склалися на землі внаслідок дій наших доблесних збройних сил", – сказав Медведєв у Сочі.
Ці речі українське вухо чуло чимало разів за 10 років війни з РФ. Кістяк путінізму стоїть на тому, що треба прирощувати території, й саме наші землі - ласий куш.
Однак подібні мапи та заяви мають зацікавити французів і німців, італійців і поляків. Бо варто нарешті за багато років зрозуміти, що означає "життєвий простір від Владивостока до Лісабона" - окупацію всього що погано лежить і експропріацію унітазів із квартир Варшави, Праги та Берліна.
Медведєв у лекції заявив, що вплив великих держав, таких як Росія, нібито поширюється за межі їхніх географічних кордонів. Це теза, яка фактично обслуговує ширшу максималістську ідеологічну концепцію "русского міра". Це база давньої цитати Путіна, де він заявляв, що Росія не закінчується там, де є російська мова.
Власне, тому під час виступу Медведєв кілька разів повторив ще одну тезу Путіна про те, що "кордони Росії не закінчуються ніде". Тобто його держава готова плювати на міжнародне право та усталені кордони після 1991 року.
З дуже важливого — це слова про те, що Росія більше зацікавлена в підкоренні народу України, аніж у захопленні його території, а концепція суверенної української держави та концепція української національної ідентичності нібито мають "зникнути назавжди".
Це виправдання репресій та етнічних чисток на окупованих територіях. І що важливо — заявка на те, що Росії надважливо загарбати більш ніж 37 мільйонів якісного, працьовитого ресурсу. Аби далі пустити його на м’ясо для подальших загарбницьких цілей.
На віртуальній карті Медведєва спеціально намальовані окремо Київ та Київська область. Це зроблено спеціально для підсилення заяви від 22 лютого, що Росія, "ймовірно", повинна захопити та окупувати Київ, який він назвав історично "російським" містом, у якийсь момент у майбутньому.
Це застереження для українців, що навіть у разі завершення нинішньої фази війни ми маємо бути готові до нового походу на Київ через чорнобильські ліси. І, очевидно, не варто у цьому випадку покладатися на Білорусь і доброту Лукашенка, як у лютому 2022-го.
А тепер виведу на підсумок, чому Медведєв у разі, якщо виживе, може відмовитись від своїх заяв. Ця живуча тварина може легко сказати, що кожна теза була зроблена під тиском Путіна. А сам він нічого такого не хотів, просто був заручником ситуації.
Для українців мораль цих лекцій одна: хочеш миру — готуйся до війни. Слухай ворога уважно і готуйся до війни набагато ліпше, ніж раніше. Бажано без шашликів, які потім стікають людською кров’ю.
Також хотілось би порадити Медведєву почитати книжку Леоніда Кучми в оригіналі, її перше видання, яке вийшло якраз у Москві. Там колишній червоний директор на конкретних історичних прикладах пояснив насамперед росіянам, чому Україна не Росія і чому вони не мають жодного права втручатися в справи України та українського народу.
Путін і Медведєв ненавидять цю книжку і люблять на неї посилатися та перебріхувати. Однак хто перший слово сказав, за тим і правда.
