Питання тільки в тому, як довго цей процес триватиме (більш детально про все це буде представлено на початку квітня в новому дослідженні, а зараз просто кілька коротких тез).
1. Відтепер головна ідея Путіна, а відтак і Росії — це не Україна, не рядок в історії і навіть не переписування історії. Головна ідея Путіна — правити якомога довше в статусі імператора і померти своєю смертю в своєму кріслі. Саме цій ідеї тепер підпорядковується все. Перемоги над Америкою, Росія, як третій полюс — це все тепер другорядні, підпорядковані речі. І тепер, коли ми будемо аналізувати все, що робиться в Кремлі — ми маємо розглядати саме через зміну цієї парадигми.
2. Система управління, побудована, як корпорація, що тримається на конкуренції різних веж Кремля, починає трансформуватися прискореними темпами. Фактично, без перехідного періоду, система входить в період "нерандроповшини". І тут маємо вже не вежі Кремля, а політсиндикат приблизно 15-20 обраних людей, які стають становим хребтом режиму (більшість із них силовики). Але на відміну від політбюро не існує колективних рішень чи, тим більше, колективних засідань. Кожен має свій фрагмент влади і повноважень.
Корпоративна логіка управління змінюється на індивідуальну, з усіма відповідними наслідками. Між іншим, частина членів синдикату входить в нову систему на правах безгрішності. З впевненістю, що у них є індульгенція на будь-які помилки. Хоча, звичайно, через деякий проміжок часу, як свого часу показово садили Ходорковського, точно так можуть посадити і когось із членів синдикату. Але зачистки все одно не будуть масовими, а тому кожен із них житиме в парадигмі: я майже недоторканний.
3. Нова ідеологія Росії, виходячи з неоімператорського статусу Путіна — це "путін". А головний слоган Росії — "говорю Путин подразумеваю Россию, говорю Россия — подразумеваю Путин". Звичайно, по Росії не будуть ставити памʼятники і в школах не будуть вішати портрети в кожному класі. Але в ЗМІ, фільмах і т.д. рівень присутності Путіна різко зросте. Він буде практично всюди крім монументального мистецтва (хоча в якійсь Чечні, цілком реально, що памʼятник поставлять).
А тепер про те, чому я вважаю, що пік пройдено.
1. Система закапсулювалася і новий синдикат, з точки управління процесами, — це повернення в ручне управління, яке передбачає набагато більшу кількість управлінській помилок ніж система "веж Кремля". Власне, вона (нова система) триматиметься виключно на домінанті страху і наклепів.
2. Путін, звичайно, залишає за собою арбітражну функцію, як основу легітимності всієї системи. Але він не буде вникати в деталі, дискусії будуть іти виключно в межах сварок і створення ситуативних союзів між членами синдикату. Для Путіна завжди результатом було і є, перш за все, налагодження процесу. Але невиконання завдань, поставлених перед запуском процесів, не стане (вже не стало) причиною для запуску нових соціальних ліфтів для входження в синдикат.
3. Катастрофічна технологічна відсталість Росії. Без диверсифікації зовнішньої політики ця відсталість за 3-5 років стане вагомою проблемою не лише для економіки, але й для можливості приймати управлінські рішення.
4. Табу навіть на думку про пошук наступника. Наступник неможливий в нинішній конфігурації, а тому, горизонт планування еліт — смерть Путіна.
