Криваві вбивства уві сні мирних жителів Бєлгорода, організовані укронацистами, вразили президента Росії Владіміра Владіміровіча Путіна до такої глибини душі, що він навіть розусміхався, як, власне, і відбувається з ним завжди, коли йдеться про дітей, адже судячи з розповідей Маргарити Сімоньян та інших живих свідків цих злодіянь, у Бєлгороді повбивали головно дітей. На другому місці йдуть дами з собачками, на третьому - улюблениця вбитих дітей, кенгуриха Гранді (справжнє ім'я Вялікая Побєда), яка, за чутками, була вагітна від ветерана війни.
Складно сказати, за яким принципом падають на голови мирних хліборобів Бєлгородщини ракети російської ППО, що оберігають спокійний сон жителів цього трудового краю від українських РСЗО «Вампір», які стріляють по дітях дошкільного віку та їхніх кошенятах ядерно-касетними бомбами «Диявол» та «Ацький Сотона», але на тлі того, що в Україні внаслідок точкових обстрілів російськими миротворцями секретних штабів НАТО, біолабораторій та складів з «F-16» за останні два роки не загинула жодна людина, крім вищого американського генералітету, усе це виглядає найбільшим воєнним злочином за всю історію світових воєн. Не випадково Владімір Владіміровіч до завершення підрахунку своїх голосів нічого не помічав, не помічав, а потім як помітив!
Спасибі, каже, всім жителям Бєлгорода за їхню мужність, усім по палці ліверної за рахунок закладу, потім, щоправда, про ліверну передумав і не сказав.
«Звичайно, - з неприхованою хіттю заявив Путін, - ми можемо відповісти тим самим, от тим самим можемо відповісти, і по цивільній інфраструктурі, і по всіх інших об'єктах подібного роду...». Дихання Владіміра Владіміровіча стало переривчастим, обличчя почервоніло від задоволення, відбулася карколомна партія в кишеньковий більярд, у штанях чвакнуло. «...Але у нас є свої погляди на цей рахунок і свої плани, будемо йти по тому, що ми намітили», - закінчив, нарешті, президент РФ.
Російський народ, звичайно, був трохи розчарований, тому що в його штанях у цей час теж чвакнуло, але всі швидко зійшлися на тому, що у Владіміра Владіміровіча є значно глобальніший план - щонайменше санітарна зона до Західного Берліну, ні, до Східного Вашингтону! Тим паче що і по цивільній інфраструктурі України, і по «всіх інших об’єктах такого роду» і без того два роки лупили, а Київ за три дні як був, так і залишився, та й яким чином це допомогло б у захисті бідних кенгуру Бєлгорода?
Значно ефективніше почати з Вялікої Побєди над французькими найманцями, які заполонили Бєлгород, - один тільки товариш Наришкін нарахував їх 2000 душ і, звичайно, додав, що їх чекає доля «всіх французів, які колись приходили на територію Русського міра з мечем», а Мєдвєдєв зі знанням справи додав, що Макрон - це «дрібний Наполеончик», «гальський півень» і пєдораз, і жінка в нього стара, і буде потік трун у Францію, який протверезить всіх, окрім, звісно, Мєдвєдєва, а щоб французи скоріше згадали, з ким зв’язалися, можна вибити Шойгу око, а краще обидва, щоб він був не просто Кутузов, а удвічі крутіший!
Самі мешканці Бєлгорода замість того, щоб тільки скиглити та скаржитися, теж могли б взяти участь у захисті - відбиватися від ракет лопатами, як це роблять русські вітязі на передовій, пошукати у місті єврейське кубло, викрити гей-клуб з навідниками, обкласти будинки захисними іконами, провести хресний хід та автопробіг «По центрам прінятія рєшєній!», зайнятися мародерством. На останніх виборах президента РФ Бєлгородська область дала Владіміру Владіміровічу Путіну жалюгідні 90,66% - і після цього вони ще будуть вимагати для себе, вибачте, захист? А де вони були, коли 8 років домбили Бомбас? Хай самі під бомбами 8 років посидять, а потім уже щось вимагають.
Коротше кажучи, варіантів було дуже багато, але Владімір Владіміровіч Путін не став розмінюватися на багатоходівочки, а одразу ж заходився виконувати свій знаменитий план. Замість того, щоб обстрілювати “цивільну інфраструктуру України та інші об’єкти такого роду” він взяв і обстріляв цивільну інфраструктуру України та інші об’єкти такого роду.
У Бєлгороді від цього, звичайно, безпечніше не стало, радше навіть навпаки, але тут уже нічого не поробиш, доведеться 8 років ще потерпіти. І не тільки Бєлгороду. Учасники «веселих стартів» у телепрограмі Соловйова все ще полюбляють повторювати, що, мовляв, не треба взайве злити русських, тому що у відповідь може прилетіти ще сильніше. Проте останнім часом почало з’ясовуватися, що у цю гру може грати не тільки Росія. І по-справжньому все лише починається.
