Китай веде двурушну політику стосовно війни Росії в Україні
Китайська Народна Республіка стосовно війни Росії в Україні часто робить заяви, котрі протирічать одна одній. Офіційно виступаючи за якнайшвидше припинення російсько-української війни Пекін підтримує Москву на багатьох напрямках, роблячи вигляд, що ця допомога носить чисто гуманітарний характер і жодним чином не виходить за рамки накладених на Російську Федерацію санкцій.
Такий двурушний підхід несе в собі небезпеку для України. Адже будучи по-суті соратником Путіна, китайський лідер Сі Цзіньпін, робить усе для того, щоб його диктаторський режим продовжував функціонувати, що надає Кремлю шанс утримувати ще певний час під своїм контролем окуповані українські території.
Що в дійсності думають, і що планують в Пекіні щодо війни в Україні промовисто говорить нещодавня стаття в газеті China Daily “Міжнародний порядок, в якому домінують США, руйнується” (The US-dominated International Order is collapsing). China Daily фактично контролюється Центральним відділом пропаганди Комуністичної партії Китаю, а це означає, що вона є державним рупором режиму Сі Цзіньпіна.
Статтю написав Лау Сіу-кай – почесний професор соціології Китайського університету Гонконгу та консультант Китайської асоціації вивчення Гонконгу і Макао. Який відомий тим, що заявляв про підтримку стримування демократичного розвитку в Гонконгу та більшу інтеграцію Гонконгу до економічного планування Китаю.
Стаття починається так: “Історія доведе, що російсько-український конфлікт та ізраїльсько-палестинський конфлікт були каталізаторами парадигмальних змін у міжнародному ландшафті та рушійною силою остаточного падіння очолюваного США “ліберального міжнародного порядку”.
Автор явно лукавить, коли називає російсько-українську війну конфліктом. Знаючи, що Сі Цзіньпін, який, безумовно, поділяє реваншистську одержимість Путіна – знищення української державності, тому що так само помішаний на ідеї про позбавлення суверенітету Тайваню. Російська війна в Україні стала для Пекіну визначальним чинником його тайванського рішення, і саме тому Лау Сіу-кай так безапеляційно сподівається на “остаточне падіння очолюваного США “ліберального міжнародного порядку”. Що, в такому разі, означатиме, що новий міжнародний порядок мають очолити Китай і Росія.
Сталося так, що повний і необмежений контроль Китаю зміг психологічно спотворити психіку президента Сі Цзіньпіна, як і десятиліття пасивності Заходу щодо нахабного вторгнення китайської розвідки на території їхніх країн. “Великий Сі” вважає західний світ принципово слабким та мало переймається чутливістю Заходу щодо питання України. Він придумав собі нову гру, “китайські шахи”, і йому здається, що граючи за своїми правилами, вже скоро зможе оголосити мат всій західній цивілізації.
Але далі Лау Сіу-кай у своїх писаннях стає все більш агресивним, зазначаючи: “російсько-український конфлікт довів, що “ліберальний міжнародний порядок”, очолюваний Сполученими Штатами, є небезпечно “еспансійним” і “примусовим” за своєю природою, створюючи таким чином явну й серйозну загрозу для миру у світі”.
Тобто можна з цього так зрозуміти, що героїчна боротьба українців з російською воєнною експансією, це не що інше, як “загроза миру у світі”. А от якби Україна капітулювала після вторгнення Російської Федерації на її землі, то це, згідно його збоченій логіці, був би “прямий шлях до миру”. Чого прямо не написати, цитуючи Джорджа Оруелла, що “війна – це мир, свобода – це рабство, незнання – сила”, а Путін, відповідно, тоді – “миротворець”.
Далі автор статті починає пояснювати своє бачення нібито негативного впливу американців на світову політику: “Розширення НАТО на схід, яке пропагують Сполучені Штати, можна розуміти як стратегічний план подальшого розширення “ліберального міжнародного порядку” в Європі, щоб стримати Росію та зрештою змінити її політичну та економічну систему в західному напрямку. Таким чином, суть російсько-українського конфлікту в певному сенсі можна розуміти як “оборонний” маневр Росії з метою захисту суверенітету, безпеки та стратегічної автономії країни. Оскільки безперервна та безрозсудна експансія “ліберального міжнародного порядку” спричинила російсько-український конфлікт, і масштаби російсько-українського конфлікту, ймовірно, розширюватимуться та створюватимуть серйознішу загрозу світовому миру та розвитку, то інші країни світу будуть все більше зневажливо ставитися до “лібералів”.
З сказаного випливає, що кривава війна Росії в Україні не що інше, як такий собі “оборонний” маневр Росії”. А вбиваючи українців і знищуючи українські міста та села Путін просто захищає суверенітет Російської Федерації. Це китайський експерт просто і дохідливо пояснює довірливому читачу свого опусу. Підштовхуючи його до “закономірного” висновку, що в російсько-українській війні винен не Путін і його ефесбешні подільники, а Америка і Європа, які, мовляв, своєю підтримкою боротьби України за її незалежність, “створюватимуть серйознішу загрозу світовому миру та розвитку”.
Говорячи про загрозу для Росії від розширення НАТО на схід, Лау Сіу-кай ледве не повторює російські пропагандистські темники. Однак, коли він підкреслює, що викорінення впливу Російської Федерації на Європейський континент робиться для того, “щоб стримати Росію”, то тут він лицемірить. Адже, в дійсності, це не що інше, як стримування вторгнення Московії на території інших європейських держав.
Лау Сіу-кай переконаний, що “Багато країн дуже побоюються руйнівної глобальної війни, спровокованої наполегливими зусиллями Сполучених Штатів стримувати Китай, щоб зробити його ослабленим членом “ліберального міжнародного порядку”. Глобальний спротив цьому неминуче зростатиме з кожним днем. Зараз Сполучені Штати знаходяться на межі провалу в російсько-українському конфлікті, який прийнято розглядати як “проксі-війну” між США і Росією. Це заохотить і надихне більше країн протистояти “ліберальному міжнародному порядку” різними способами в найближчі дні”.
Виходить, що Китай не хоче вписуватись в сучасну цивілізацію, і тому, разом з Росією, мають намір насильницькими методами змінити її на свою користь. А от щодо провалу у війні з Росію, коли певно йдеться, про бажаний для КНР програш України, то це явне перебільшення. Через те, що після затримки Америкою допомоги Україні, у ці надзвичайно складні для нас місяці, своє плече підставила об’єднана Європа. Тобто бажаного для Москви і Пекіну провалу явно не передбачається.
У кінці своєї статті Лау Сіу-кай безапеляційно заявляє: “Російсько-український конфлікт та ізраїльсько-палестинський конфлікт уже довели, що очолюваний США міжнародний порядок не може принести світові мир, розвиток, чесність і справедливість; натомість він дедалі більше стає поштовхом до нестабільності та навіть війни. Баланс сил у світі незворотно зміщується від Заходу, призводячи до нестримного занепаду “ліберального міжнародного порядку”. Щоправда, “ліберальний міжнародний порядок” все ще може існувати в тій чи іншій формі, але його визначні члени будуть здебільшого обмежені США та деякими їхніми західними союзниками. Неминуче, з поступовим падінням “ліберального міжнародного порядку”, світ переживе період “міжнародного безладу” та наступної нестабільності та невизначеності. Проте, в останній час, багато незахідних країн, особливо Китай, почали активно та терміново досліджувати альтернативи “ліберальному міжнародному порядку”. Російсько-український конфлікт та ізраїльсько-палестинський конфлікт, безсумнівно, прискорять темпи роботи у цій сфері, зрештою сприяючи народженню нового, більш справедливого, рівноправного та прийнятного міжнародного порядку, який сприятиме світовому миру та розвитку й поважатиме інтереси і потреби всіх країн”.
Виглядає на те, що почесний професор Лау Сіу-кай у своїй статті в газеті China Daily проголошує маніфест незахідного світу щодо необхідності термінової зміни світового порядку. І тут потрібно ще раз нагадати, що China Daily контролюється Центральним відділом пропаганди Комуністичної партії Китаю. А значить Лау Сіу-кай ні на йоту не міг відійти від програми КПК стосовно бачення нею майбутньої світобудови.
Щоправда цей китайський високопоставлений пропагандист прямо не заявляє, як це роблять в Ірані, що Ізраїль і Україна не мають права на існування. Але це прямо прочитується серед рядків його статті. З чого закономірно можна зробити висновок, що саме Україна і Ізраїль нині стоять на перепоні до вимріяного в Пекіні і Москві “нового світового порядку”. Що закономірно означає, необхідно всім прихильникам ідеї встановлення диктатури Китаю, Росії, Ірану і Північної Кореї терміново об’єднати усі свої сили, щоб цей альтернативний світовий порядок диктатур міг настати якомога швидше. Бо це принесе “світові мир, розвиток, чесність і справедливість”.
Потрібно зауважити, що в тоталітарній країні, якою є Китайська Народна Республіка, подібні статті так просто не пишуться. Скоріше за все, автор отримав доручення науковоподібно озвучити всі головні тези, котрі розроблені в Центральному відділі пропаганди Комуністичної партії Китаю. А це, в свою чергу, означає, що КПК вже має чітку програму дій на найближчу перспективу щодо України і Ізраїлю. Реалізація якої, у підсумку, мусить завершитися зникненням цих держав з мапи світу.
Сі Цзіньпін так довго знаходиться біля керма влади, приймаючи одноосібні рішення щодо того, яким шляхом піде Китай, що тепер він вже націлений приймати вирішальні глобальні рішення, нав’язуючи свою волю всьому світові. Сучасна китайська система влади не допускає жодних втручань знизу, тому що це могло б призвести до втрати керівної ролі КПК. “Великий Сі” будучи вождем понад мільярда китайців, тепер хоче стати вождем всієї міжнародної спільноти. У цьому він вбачає своє покликання та свою особливу історичну місію.
Щоб реалізувати цю мету свого життя, йому конче необхідно змінити чинний світовий порядок. Тому втілення китайського плану нового світового порядку, котрий закладений у статті Лау Сіу-кая, може набути спотворених форм, якщо КНР не спинити на самому початку.
У колективного Заходу є багато можливостей впливати на Китай, адже навряд чи метою того є бажання економічно відокремитися від Європи чи Америки. КНР не здатна швидко налагодити альтернативні шляхи масового збуту своєї продукції. Мінімізувати глобальний вплив Китаю в інтересах кожної демократичної країни, якщо вона не хоче перетворитися на васала Пекіну або Москви. Китай критично залежить від світової торгівлі, і цю залежність потрібно використовувати, щоб угамувати гегемоністські плани Сі Цзіньпіна.
Західний світ не може дозволити собі, щоб Україна і Ізраїль програли битву з ворогами, котрі планують їхнє знищення. Адже це, крім всього іншого, розчистило б дорогу до світового панування Китайській Народній Республіці і Російській Федерації. Тому спробу геополітичного реваншу Росії та Китаю, який приєднався до неї, потрібно зупинити в Україні.
